Пенсійна справа

Термін «приведення пенсійної справи у відповідність» часто зустрічається в лексиконі працівників Пенсійного фонду України. Однак, законодавчого визначення такого поняття просто не існує. Що ж означає таке приведення і яким чном воно здійснюється. Насамперед, варто зазначити, що пенсіяє призначається з підстав передбачених законом і на підставі конкретно визначених документів, на підставі яких здійснюється розрахунок віку, заробітку, стажу, спеціального статусу особи. Сукупність вказаних документів дає підстави встановити наявність чи вдсутнсть у особи права на певний вид пенсії. Однак, як і у будь-якій сфері тут можуь виникати і певні казуси, такі як виявлення обставин, що не були відомі під час прийняття рішення про призначення/перерахунок пенсії або при її щомісячній виплаті зявились нові. Такими обставинами можуть бути від неповідомлення особи про її статус (навмисне чи випадкове) до таких зловживань, як надання недостовірних даних, підроблених документів, усіляких помилок працівників Пенсійного фонду чи просто некоректного застосування чинного законодавства. Так, статтею 16 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» передбачений обовязок для застрахованих осіб повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення. Тому, при виявленні певних порушень законодавства Пенсйний фонд самостійно вчиняє дії, внаслідок яких пенсійні виплати здійснюються згідно з законом. Однак, на сьогоднішній день наявна велика кількість судових справ, які вказують на те, що праворозумння Пенсйного фонду різко відрізняється від праворозуміння спеціальноуповноваженого правозастосовчого органу – суду. Прикладами є категорії справ державних службовців (Пенсійний фонд не враховує при обрахунку пенсії державного службовця всі складові заробітної плати», освітян (Пенсійний фонд відмовляється призначати пенсію), пільговиків, суддів і так далі. В цих випадках саме суд допомагає Пенсійному фонду зрозуміти свої помилки та привести пенсійні справи у відповідність. Нижче приведені кілька подібнонаправлених судових рішень. 17 лютого 2015 рокув справі № К/800/17977/13 Вищий адміністративний суд України встановив: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірною відмову відповідача провести перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ст.138 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів»; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 01.01.2012 року з урахуванням заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді відповідно до ч.3 ст.138 ЗУ “Про судоустрій і статус суддів”. Також просив зобов’язати відповідача в подальшому при збільшенні суми прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, без додаткового звернення приводити у відповідність до діючого законодавства розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Постановою Київського районного суду м. Одеси від 06 серпня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси привести довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_4 у відповідність до вимог пунктів 3, 5 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» починаючи з 01.01.2012 року і без обмеження строку у розмірі 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність з урахуванням його подальшого збільшення відповідно до Закону. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року скасовано постанову Київського районного суду м. Одеси від 06 серпня 2012 року та прийнято нову, якою адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси щодо відмови ОСОБА_4 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відповідності з ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року (у редакції від 08 липня 2011 року). Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси починаючи з 01 січня 2012 року провести перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці – ОСОБА_4 у відповідності з ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року (у редакції від 08 липня 2011 року). Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Одеси не погодилось з постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року і звернулось до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав. Судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини. Позивач є суддею у відставці з 09.07.2003 року і отримує довічне грошове утримання судді у відставці в сумі 6469 грн. 07 коп. 06.02.2012 року позивачем було подано заяву до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про приведення з 01.01.2012 року розміру його довічного грошового утримання судді у відставці у відповідності до пунктів 3, 5 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Однак, листом від 09.02.2012 року Управління пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»відмовлено з посиланням на те, що такий перерахунок можливий лише у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного суду України і інших перерахунків цим Законом не передбачено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у проведенні перерахунку довічного грошового утримання позивача як судді у відставці. При цьому зазначив про необхідність здійснення щомісячного грошового утримання у відповідність до вимог пунктів 3, 5 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» починаючи з 01.01.2012 року і без обмеження строку у розмірі 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність з урахуванням його подальшого збільшення відповідно до Закону. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Одеський апеляційний адміністративний суд погодився з порушеним правом позивача на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини 3 статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», проте зазначив що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо необхідності зобов’язання Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси привести довічне грошове утримання судді у відставці у відповідність до вимог пунктів 3, 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» без обмеження строку та з урахуванням його подальшого збільшення відповідно до цього Закону, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання, не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин, зокрема, приймати в подальшому рішення щодо зміни порядку виплати та розміру довічного грошового утримання судді у відставці. Аналізуючи вказані обставини по справі та застосовуючи відповідні норми матеріального права, суд касаційної інстанції погоджується з вищевказаним висновком суду апеляційної інстанції, на підставі наступного. Згідно з частиною першою Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції чинній до 03.06.2013 року), судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання. В силу частини першої статті 37 і статті 37-1 Закону України «Про державну службу» пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року – страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. У разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв’язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії. Відповідно до частини третьої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року – страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді. Частиною четвертою статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України, відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок. Відтак, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і розмір пенсії колишнього державного службовця, залежать від суми грошового утримання діючого судді (заробітної плати працюючого на відповідній посаді державного службовця), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, та виходячи з принципу єдності статусу суддів, у разі підвищення розміру грошового утримання діючого судді має здійснюватись перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Крім того, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання передбачений на рівні підзаконного нормативно-правового регулювання. Зокрема, пунктами 3 і 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, пунктами 2.1 і 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 № 5-5), серед основних завдань і функцій Пенсійного фонду України та його органів на місцях є призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати. Також додатком № 2 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, встановлена форма довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначаються відомості про заробітну плату судді, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. Відповідно до ч. 2 ст. 224 КАС України, не може бути скасовано судове рішення мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи. Аналізуючи резолютивну частину постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року, судом апеляційної інстанції при винесенні рішення порушені норми процесуального законодавства, які вимагають від суду апеляційної інстанції при прийнятті рішення дотримуватись форми та змісту необхідних для подальшого оформлення виконавчого документа або його негайного виконання. Оскільки у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, суд касаційної інстанції вважає за правильне змінити резолютивну частину постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року, шляхом виключення з абзацу 4 та 5 резолютивної частини постанови посилання суду на редакцію Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 08 липня 2011 року, виклавши абзац 4 та 5 резолютивної частини постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року в наступній редакції: «Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси щодо відмови ОСОБА_4 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відповідності з ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси починаючи з 01 січня 2012 року провести перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці – ОСОБА_4 у відповідності з ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року». В іншій частині постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року – залишити без змін. Відповідно до частини 1 статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині. Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 231 КАС України постановив: Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси задовольнити частково. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року змінити, виклавши абзац абзацу 4 та 5 резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси щодо відмови ОСОБА_4 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відповідності з ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси починаючи з 01 січня 2012 року провести перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці – ОСОБА_4 у відповідності з ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року». В іншій частині постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року – залишити без змін. ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 червня 2015 р. В справі № К/9991/67839/11 Колегія суддів Вищого адміністративного суду України розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в місті Кіровську Луганської області на постанову Кіровського міського суду Луганської області від 11 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в місті Кіровську Луганської області про перерахунок пенсії, встановила у березні 2011 року позивач звернулася в суд з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначала, що з 2001 року їй призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, розмір якої з 01 січня 2010 року був зменшений. У лютому 2011 року звернулася до управління Пенсійного фонду України в місті Кіровську Луганської області із заявою щодо надання пояснень про підстави зменшення розміру пенсії та просила привести розмір пенсії у відповідність до вимог статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», на що отримала відмову. Просила визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в місті Кіровську Луганської області щодо зменшення розміру пенсії з 01 січня 2010 року та зобов’язати нарахувати і виплатити підвищення до пенсії відповідно до статей 1, 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з 01 січня 2010 року. Також просила поновити строк звернення до суду. Постановою Кіровського міського суду Луганської області від 11 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року, позов задоволено: поновлено строк звернення до суду; визнано протиправними дії по зменшенню розміру пенсії з 01 січня 2010 року та протиправною бездіяльність щодо не нарахування та невиплати підвищення пенсії відповідно до статей 1, 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»; зобов’язано нарахувати та виплатити підвищення пенсії відповідно до статей 1, 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», з 01 січня 2010 року. У касаційній скарзі посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, відповідач просив скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Кіровську Луганської області та їй призначено пенсію за віком на пільгових умовах. Відповідно до записів трудової книжки та листа управління Пенсійного фонду України в місті Кіровську Луганської області від 21 лютого 2011 року з 11 липня 1979 року по 15 липня 1988 року позивач працювала підземним хронометражистом на нормативно-дослідній станції виробничого об’єднання «Стахановвугілля» (по виходах 8 років 8 місяців за Списком №1); нормувальником підземним з 19 липня 1988 року по 10 листопада 1989 року (по виходах 10 місяців за Списком №1), з 06 грудня 1989 року по 06 лютого 1991 року (по виходах 9 місяців по Списку №1) – на шахті «Пролетарська» та з 11 лютого 1991 року по 03 березня 1997 року (по виходах 3 роки 7 місяців по Списку №1) – на шахті «Луганська». Пільговий стаж роботи позивача становить 13 років 10 місяців. У зв’язку зі зменшенням розміру пенсії, 11 лютого 2011 року ОСОБА_4 звернулась із заявою про приведення розміру пенсії у відповідність до попереднього розрахунку, проте листом від 21 лютого 2011 року їй було відмовлено з тих підстав, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року робота на посадах передбачених пунктом 1.1 «г» в тому числі «хронометражисти на підземних робота (підземні) розділу I «Працівники, зайняті на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік» відноситься тільки до Списку №1 і дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» на них не поширюється, тому з 01 січня 2010 року розмір пенсії приведено у відповідність до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Вирішуючи спір та задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки позивач має пільговий стаж роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, то вона має право на підвищення пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» його дія поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості – за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та членів їх сімей. Згідно зі статтею 8 цього Закону мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 % середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до пункту «а» підрозділу 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, геологорозвідці, на дренажних шахтах на будівництві шахт, рудників, копалень» розділу 1 «Гірничі роботи» Списку № 1 передбачена зайнятість повний робочий день на підземних роботах. Пунктом «г» підрозділу 1 розділу 1 Списку № 1 передбачено, що посада хронометражиста на підземних роботах передбачає зайнятість на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді). Таким чином до кола працівників, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та встановлені цим Законом додаткові гарантії у виплаті та підвищенні пенсії, належать працівники, зазначені у Списку № 1 та які були зайняті на підземних роботах саме повний робочий день. Оскільки посада хронометражиста на підземних роботах відноситься до пункту «г» підрозділу 1 розділу 1 списку № 1, яким передбачено зайнятість на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді), то позивач права на отримання пенсії у розмірі, передбаченому статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» не має. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 28 січня 2014 року по справі №21-455а13 та у постанові від 24 червня 2014 року по справі №21-236а14. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що зайнятість позивача повний робочий день під землею на посаді хронометражиста, яка відноситься до Списку №1, є підставою для підвищення пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зістаттею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення. Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддівпостановила: Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Кіровську Луганської області задовольнити. Постанову Кіровського міського суду Луганської області від 11 квітня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2011 року скасувати та ухвали нове рішення про відмову у задоволенні позову.