Средняя ЗП при потере кормильца

При назначении пенсии в связи с потерей кормильца часто возникает много вопросов, поскольку органы Пенсионного фонда Украины с целью «сэкономить» совершают противоправные действия, что призводиь к неназначению пенсии вообще или к ее существенному уменьшению. Так, в марте 2013 года ЛИЦО_10 обратилась в суд с иском к управлению ПФУ, в котором просила обязать ответчика перечислить ей пенсию в связи с потерей кормильца с 1 ноября 2012 года в соответствии с требованиями Закона Украины от 9 июля 2003 года № 1058, — IV «Об общеобязательном государственном пенсионном страховании» (в редакции, действующей на время возникновения спорных отношений; дальше — Закон № 1058 — IV) в размере 50 % пенсии по возрасту умершего кормильца и доплатить ей недоплачену сумму пенсии, начиная с 1 ноября 2012 года. Кроме того, просила обязать ответчика в соответствии с требованиями статьи 24 Закона № 1058 — IV во время пересчета пенсии учесть к страховому стажу для вычисления размера пенсии по возрасту ее мужа, из которого вычисляется размер пенсии в связи с потерей кормильца, кроме имеющегося страхового стажа ЛИЦО_11 (13 лет 7 месяцев 13 дней) зачесть также на общих основаниях период со дня смерти кормильца (ИНФОРМАЦИЯ_1 года) к дате, когда бы кормилец достиг возраста, предвиденного статьей 26 данного Закона, то есть когда бы мужчина достиг возраста 60 лет (ИНФОРМАЦИЯ_2 года), а также обязать ответчика в соответствии со статьей 45 Закона № 1058 — IV во время пересчета пенсии применить показатель средней заработной платы работников, занятых в отраслях экономики Украины, за три календарных года, которые предшествуют 2012 года, а именно за 2009-2011 годы. На обоснование иска отметила, что она имеет статус вдовы погибшего шахтера, поскольку ее муж ЛИЦО_11 погиб во время выполнения трудовых обязанностей в результате несчастного случая на шахте «Горняк» ИНФОРМАЦИЯ_1 года. С 1 ноября 2012 года она получает пенсию в звязку с потерей кормильца в соответствии с Законом Украины от 5 ноября 1991 года № 1788-ХІІ «О пенсионном обеспечении» (дальше — Закон 1788-ХІІ). Согласно предоставленному управлению ПФУ расчетом размер ее пенсии в связи с потерей кормильца определялся за нормами Закона № 1788-ХІІ без учета требований действующего Закона № 1058 — IV. Селидівський городской суд Донецкой области постановлением от 1 апреля 2013 года, оставленным без изменений постановлениями Донецкого апелляционного административного суда от 21 мая 2013 года и Высшего административного суда Украины от 12 июня 2014 года, иск удовлетворил: признал неправомерными действия ответчика относительно назначения ЛИЦО_10 пенсии в связи с потерей кормильца за нормами Закона № 1788-ХІІ, но без учета требований действующего Закона № 1058 — IV; обязал управление ПФУ с 1 ноября 2012 года провести ЛИЦО_10 пересчет пенсии в связи с потерей кормильца в соответствии с требованиями статьи 37 Закона № 1058 — IV и доплатить ей неуплаченную сумму пенсии; обязал управление ПФУ во время пересчета пенсии ЛИЦО_10 к страховому стажу для вычисления размера пенсии по возрасту ее мужа, из которого вычисляется размер пенсии в связи с потерей кормильца, кроме имеющегося страхового стажа ЛИЦО_11 зачесть также на общих основаниях период со дня смерти кормильца к дате, когда бы кормилец достиг 60-летнего возраста, в соответствии с требованиями статьи 24 Закона № 1058; обязал управление ПФУ во время пересчета пенсии ЛИЦО_10 применить показатель средней заработной платы работников, занятых в отраслях экономики Украины за три календарных года, которые предшествуют 2012 года, а именно за 2009-2011 годы, в соответствии с требованиями статьи 45 Закона № 1058 — IV. Кассационный суд, оставляя без изменений решение судов предыдущих инстанций об удовлетворении исковых требований, отметил, что назначение и выплата пенсии в связи с потерей кормильца на одного члена семьи назначается в размере 50 % пенсии по возрасту умершего кормильца. Следовательно, на время обращения истца к управлению ПФУ последнее не мало правовых оснований для неприменения положеньЗакону № 1058 — IV при назначении этого виды пенсии истцу. Верховный Суд Украины решал вопрос об устранении расхождений в применении кассационным судом приведенных норм права и в решении от 15 апреля 2014 года (справа № 21-67а14) отметил такое. Статьей 9 Закона № 1058 — IV установлены виды пенсионных выплат и социальных услуг. Согласно части первой отмеченной статьи в соответствии с данным Законом за счет средств ПФУ в солидарной системе назначаются такие пенсионные выплаты: пенсия по возрасту; пенсия по инвалидности в результате общего заболевания (в том числе увечья, не связанного с работой, инвалидности с детства); пенсия в связи с потерей кормильца. Разделом V указанного Закона определены условия назначения пенсии в связи с потерей кормильца (статья 36), размер такой пенсии (статья 37), период, на который она назначается, и изменение ее размера (статья 38), назначения одной пенсии в связи с потерей кормильца на всех членов семьи, выделения части пенсии (статья 39). Да, в частности, в соответствии с частью первой статьи 37 Закона № 1058 — IV пенсия в связи с потерей кормильца на одного неработоспособного члена семьи назначается в размере 50 % пенсии по возрасту умершего кормильца. Вместе с тем согласно части восьмой статьи 36 данного Закона пенсии в связи с потерей кормильца, который умер в результате несчастного случая на производстве или профессионального заболевания, назначаются в соответствии с Законом Украины от 23 сентября 1999 года № 1105 — XIV «Об общеобязательном государственном социальном страховании от несчастного случая на производстве и профессионального заболевания, которые повлекли потерю работоспособности» (в редакции, действующей на время возникновения спорных отношений; дальше — Закон № 1105 — XIV). В соответствии с частью четвертой статьи 33 Закона № 1105 — XIV пенсия в случае смерти кормильца назначается и выплачивается согласно законодательству. То есть указанная норма содержит ссылку на законодательство о пенсионном обеспечении, поскольку, как определенно абзацем седьмым части второй статьи 5 Закона № 1058 — IV, исключительно данным Законом определяются условия приобретения права и порядок определения размеров пенсионных выплат. Абзацем первым пункта 16 Заключительных положений Закона № 1058 — IV, который принят позже Закону № 1788 — XII, установлено, что к приведению законодательства Украины в соответствие с Законом № 1058 — IV законы Украины и другие нормативно-правовые акты применяются в части, что не противоречит данному Закону. Согласно абзацу второму отмеченного выше пункта положения Закона № 1788 — XII применяются в части определения права на пенсию по возрасту на льготных условиях и за выслугу лет. Этим абзацем был дополнен указанный пункт по закону № 3108 — IV. Таким образом, учитывая, что Закон № 1058 — IV, который принят последним во времени и, как отмечено в его преамбуле, разработанный в соответствии с Конституцией Украины и Основ законодательства Украины об общеобязательном государственном социальном страховании от 14 января 1998 года № 16/98-ВР, определяет принципы, принципы и механизмы функционирования системы общеобязательного государственного пенсионного страхования, назначения, пересчета и выплаты пенсий, предоставления социальных услуг по средствам ПФУ, которые формируются за счет страховых взносов работодателей, бюджетных и других источников, предвиденных данным Законом, а также регулирует порядок формирования Накопительного пенсионного фонда и финансирования за счет его средств расходов на оплату договоров страхования пожизненных пенсий или одноразовых выплат застрахованным лицам, членам их семей и другим лицам, предвиденным данным Законом, а также то, что он четко определяет, в какой части применяется Закон № 1788 — XII, приоритетному приложению к отношениям, связанным с назначением и выплатой пенсий в связи с потерей кормильца, подлежит Закон № 1058 — IV. Право на назначение пенсии в связи с потерей кормильца закреплено, в частности, абзацем вторым части первой статьи 36 Закона № 1058відповідно к которому родители и человек (жена) умершего, которые не были на его содержании, имеют право на пенсию в связи с потерей кормильца, если потеряли источник средств к существованию.Такой же правовой вывод закреплен и в постановлении Верховного суда Украины 16 декабря 2014 года по делу №21-536а14. ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2014 року м. Київ Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого Кривенка В.В.,суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., — розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10 до управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області (далі — управління ПФУ, ПФУ відповідно) про перерахунок пенсії, в с т а н о в и л а: У березні 2013 року ОСОБА_10 звернулася до суду з позовом до управління ПФУ, в якому просила зобов’язати відповідача перерахувати їй пенсію у зв’язку з втратою годувальника з 1 листопада 2012 року відповідно до вимог Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі — Закон № 1058-IV) в розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника і доплатити їй недоплачену суму пенсії починаючи з 1 листопада 2012 року. Крім того, просила зобов’язати відповідача відповідно до вимог статті 24 Закону № 1058-IV під час перерахунку пенсії врахувати до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком її чоловіка, з якого обчислюється розмір пенсії у зв’язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу ОСОБА_11 (13 років 7 місяців 13 днів) зарахувати також на загальних підставах період з дня смерті годувальника (ІНФОРМАЦІЯ_1 року) до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, тобто коли б чоловік досяг віку 60 років (ІНФОРМАЦІЯ_2 року), а також зобов’язати відповідача відповідно до статті 45 Закону № 1058-IV під час перерахунку пенсії застосувати показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три календарних роки, що передують 2012 року, а саме за 2009-2011 роки. На обґрунтування позову зазначила, що вона має статус вдови загиблого шахтаря, оскільки її чоловік ОСОБА_11 загинув під час виконання трудових обов’язків в результаті нещасного випадку на шахті «Гірник» ІНФОРМАЦІЯ_1 року. З 1 листопада 2012 року вона отримує пенсію у звязку з втратою годувальника відповідно до Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі — Закон 1788-ХІІ). Згідно з наданим управлінням ПФУ розрахунком розмір її пенсії у зв’язку з втратою годувальника визначався за нормами Закону № 1788-ХІІ без урахування вимог діючого Закону № 1058-IV. Селидівський міський суд Донецької області постановою від 1 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 12 червня 2014 року, позов задовольнив: визнав неправомірними дії відповідача щодо призначення ОСОБА_10 пенсії у зв’язку з втратою годувальника за нормами Закону № 1788-ХІІ, але без урахування вимог діючого Закону № 1058-IV; зобов’язав управління ПФУ з 1 листопада 2012 року провести ОСОБА_10 перерахунок пенсії у зв’язку з втратою годувальника відповідно до вимог статті 37 Закону № 1058-IV та доплатити їй несплачену суму пенсії; зобов’язав управління ПФУ під час перерахунку пенсії ОСОБА_10 до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком її чоловіка, з якого обчислюється розмір пенсії у зв’язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу ОСОБА_11 зарахувати також на загальних підставах період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би 60-річного віку, відповідно до вимог статті 24 Закону № 1058; зобов’язав управління ПФУ під час перерахунку пенсії ОСОБА_10 застосувати показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за три календарних роки, що передують 2012 року, а саме за 2009-2011 роки, відповідно до вимог статті 45 Закону № 1058-IV. Касаційний суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, зазначив, що призначення і виплата пенсії у зв’язку з втратою годувальника на одного члена сім’ї призначається в розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника. Отже, на час звернення позивача до управління ПФУ останнє не мало правових підстав для незастосування положеньЗакону № 1058-IV при призначенні цього види пенсії позивачу. Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, управління ПФУ звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України статей 9, 37, абзаців першого та другого пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (у редакції Закону України від 17 листопада 2005 року № 3108-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; далі — Закон № 3108- IV), Закону № 1788-XII. На обґрунтування заяви додало копії рішень Вищого адміністративного суду України від 23 травня та 17 жовтня 2013 року (справи №№ К/9991/45587/11, К/9991/61597/12 відповідно), які, на думку управління ПФУ, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. У вказаних рішеннях касаційний суд зазначив, що призначення позивачу пенсії в розмірі 30 % заробітку годувальника, але не менше соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних, не суперечить Закону № 1058-IV, оскільки цим Законом не визначено розмір пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві. Верховний Суд України вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом наведених норм права та у рішенні від 15 квітня 2014 року (справа № 21-67а14) зазначив таке. Статтею 9 Закону № 1058-IV встановлено види пенсійних виплат і соціальних послуг. Згідно з частиною першою зазначеної статті відповідно до цього Закону за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв’язку з втратою годувальника. Розділом V вказаного Закону визначено умови призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника (стаття 36), розмір такої пенсії (стаття 37), період, на який вона призначається, та зміна її розміру (стаття 38), призначення однієї пенсії у зв’язку з втратою годувальника на всіх членів сім’ї, виділення частки пенсії (стаття 39). Так, зокрема, відповідно до частини першої статті 37 Закону № 1058-IV пенсія у зв’язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім’ї призначається в розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника. Разом з тим згідно з частиною восьмою статті 36 цього Закону пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі — Закон № 1105-XIV). Відповідно до частини четвертої статті 33 Закону № 1105-XIV пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством. Тобто вказана норма містить посилання на законодавство про пенсійне забезпечення, оскільки, як визначено абзацом сьомим частини другої статті 5 Закону № 1058-IV, виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат. Абзацом першим пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, який прийнятий пізніше Закону № 1788-XII, встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із Законом № 1058-IV закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Згідно з абзацом другим зазначеного вище пункту положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років. Цим абзацом було доповнено вказаний пункт згідно із Законом № 3108-IV. Таким чином, враховуючи, що Закон № 1058-IV, який прийнятий останнім у часі та, як зазначено у його преамбулі, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів ПФУ, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, а також те, що він чітко визначає, в якій частині застосовується Закон № 1788-XII, пріоритетному застосуванню до відносин, пов’язаних з призначенням і виплатою пенсій у зв’язку з втратою годувальника, підлягає Закон № 1058-IV. Право на призначення пенсії у зв’язку з втратою годувальника закріплено, зокрема, абзацом другим частини першої статті 36 Закону № 1058відповідно до якого батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Враховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що призначення і виплата пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, його дружині має здійснюватись відповідно до вимог Закону № 1058 Оскільки суд касаційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, до встановлених у справі обставин, то заява управління ПФУ задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л а: У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області відмовити. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий В.В. КривенкоСудді: М.І. Гриців М.Б. ГусакО.А. Коротких О.В. КривендаВ.Л. Маринченко П.В. ПанталієнкоІ.Л. Самсін О.О. Терлецький