Відповідно до положень Цивільного кодексу України спадкування - це перехід прав та обов'язків від померлої фізичної особи до інших осіб. Сукупність прав і обов'язків називають спадщиною, померлу особу - спадкодавцем, а осіб, до яких переходить спадок, - спадкоємцями. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Спадкування може бути двох видів:
1) За заповітом;
2) За законом.
При цьому, цивільне законодавство закріплює пріоритет заповіту над спадкуванням за законом. В силу статті 1 223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Крім того, заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.
У той же час слід зазначити, що заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині (малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них при спадкуванні за законом (обов'язкова частка). Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.
Таким чином, якщо особою було складено заповіт, то в питанні успадкування будуть перш за все враховуватися особи, які в ньому вказані.
А щодо спадкоємців за законом, то якщо особа не склала заповіт або якщо частина спадщини не охоплена заповітом, буде відбуватися спадкування за законом. Законодавство передбачає кілька черг спадкоємців за законом:
1) діти спадкодавця, у тому числі ті, які зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки;
2) рідні брати та сестри спадкодавця, його бабуся, дідусь як з боку батька, так і з боку матері;
3) рідні дядько та тітка спадкодавця;
4) особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини;
5) інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення (ступінь споріднення визначається числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця, при цьому народження спадкодавця в це число не входить) включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Також в 5 чергу включаються утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.
Отже, згідно з описаною Вами ситуацією, спадкоємцями після відкриття спадщини будуть особи, зазначені в заповіті, а у випадках, описаних вище, - спадкоємці за законом, які стосуються відповідної черги.