Из понятия “пенсия” выплывает, что ежемесячные пенсионные выплаты осуществляются на постоянной основе, один раз на месяц в течение неопределенного периода времени, а потому этот вид выплат не является срочным и не может быть назначен на определенный срок.
К такому заключению пришла коллегия судей Судебной палаты в административных делах Верховного Суда Украины в постановлении от 5 ноября 2013 года при пересмотре дела №21-293a13.
Соответственно с материалами указанного дела в сентябре 2010 года ЛИЦО_6 обратился в суд с административным иском к управлению ПФУ, в котором просил, : признать неправомерными действия управления ПФУ относительно отказа в назначении ему пенсии по инвалидности, которая наступила в результате заболевания, связанного с последствиями аварии на Чернобыльской АЭС, в размере шести минимальных пенсий по возрасту и дополнительной пенсии в размере 50 % от минимальной пенсии по возрасту; обязать управление ПФУ провести пересчет его пенсии в соответствии с требованиями статей 49, 50, 54 Закону Украины от 28 февраля 1991 года № 796-ХІІ “О статусе и социальной защите граждан, которые пострадали в результате Чернобыльской катастрофы” (в редакции, действующей на время возникновения спорных отношений; дальше – Закон № 796-ХІІ) и части первой статьи 28 Закона Украины от 9 июля 2003 года № 1058, – IV “Об общеобязательном государственном пенсионном страховании” (в редакции, действующей на время возникновения спорных отношений; дальше – Закон № 1058 – IV) исходя из размера минимальной пенсии по возрасту начиная с 1 сентября 2009 года.
На обоснование исковых требований ославься на то, что он является лицом, которое пострадало в результате Чернобыльской катастрофы (категория 1), инвалидом ІІІ группы в связи с заболеванием, связанным с последствиями аварии на Чернобыльской АЭС. В соответствии со статьями 50, 54 Закону № 796-ХІІ имеет право на получение дополнительной пенсии за вред, причиненный здоровью, в размере 50 % от минимальной пенсии по возрасту и основной пенсии в размере не менее шести минимальных пенсий по возрасту.
7 июля 2010 года ЛИЦО_6 обратился к ответчику с заявлением о пересчете этих пенсий в соответствии со статьями 50, 54 Закону № 796-ХІІ с учетом размера минимальной пенсии по возрасту, установленной законодательными актами.
Листом от 20 июля 2010 года № Т- 65 управления ПФУ отказало ему в пересчете отмеченных пенсий. Истец считает такой отказ неправомерным и такой, которая нарушает его конституционные права на социальную защиту.
Білопільський районный суд Сумской области постановлением от
21 октября 2010 года иск ЛИЦО_6 удовлетворил.
Харьковский апелляционный административный суд постановлением от
27 апреля 2011 года постановление суда первой инстанции упразднил в части удовлетворения иска ЛИЦО_6 к управлению ПФУ о признании незаконными действий, обязательства осуществить пересчет и выплату государственной пенсии и дополнительной пенсии за вред, причиненный здоровью, согласно статьям 49, 50, 54 Закону № 796-ХІІ исходя из минимального размера пенсии по возрасту, установленного частью первой статьи 28 Закона № 1058 – IV, и проведение соответствующих выплат за период с 1 по 27 сентября 2009 года. В этой части иск оставил без рассмотрения. В другой части постановление Білопільського районного суда Сумской области от 21 октября 2010 года оставил без изменений.
Высший административный суд Украины постановлением от 9 апреля
в 2013 году постановление Харьковского апелляционного административного суда от 27 апреля 2011 года оставил без изменений.
Принимая такое решение, суд кассационной инстанции согласился с заключениями суда апелляционной инстанции относительно обязанности управления ПФУ осуществлять истцу пересчет и выплату государственной и дополнительной пенсий за вред, причиненный здоровью, в соответствии со статьями 49,50, 54 Закону № 796-ХІІ исходя из минимального размера пенсии по возрасту, установленного частью первой статьи 28 Закона № 1058 – IV, начиная с 28 сентября 2009 года.
Отметил, что основанием для пересчета пенсии является установление нового размера прожиточного минимума и этот пересчет проводится со дня установления этого минимума. В соответствии с частью первой статьи 28 Закона № 1058 – IV минимальный размер пенсии по возрасту устанавливается в размере определенного законом прожиточного минимума для лиц, которые потеряли работоспособность. Таким образом, новый минимальный размер пенсии по возрасту зависит от нового размера прожиточного минимума.
Поскольку пенсия ЛИЦО_6 должен определяться исходя из минимальной пенсии по возрасту, которая устанавливается в размере прожиточного минимума для лиц, которые потеряли работоспособность, то в случае увеличения размера этого прожиточного минимума пересчет пенсии истцу должен проводиться с учетом нового размера минимальной пенсии по возрасту.
В постановлениях Высшего административного суда Украины, которые прибавлены в подтверждение приведенных в заявлении доводов, этот суд, применяя к спорным правоотношениям часть первую статьи 28 Закона № 1058 – IV и статье 50, 54 Закону № 796-ХІІ, пришел к заключению, что судебной защите подлежит только нарушенное право истца, а следовательно, требования последнего об обязательстве провести начисление и выплату пенсий исходя из их размеров, установленных Законом № 796-ХІІ на будущее, удовольствию не подлежат.
По делу, что рассматривается, суд кассационной инстанции пришел к противоположному заключению, согласившись с решением апелляционного суда в части неуказания конечной даты для пересчета пенсии.
Такое заключение суда кассационной инстанции основывается на правильном применении норм материального права.
Поэтому выплата пенсии не может быть ограничена любым конечным сроком или сроком, поскольку это бы ограничивало право личности на получение государственной пенсии и ежемесячной дополнительной пенсии за вред, причиненный здоровью, которая должна выплачиваться постоянно, один раз на месяц в течение неопределенного времени и без установления любого срока или срока выплаты пенсии.
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 листопада 2013 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Кривенка В.В.,
суддів: Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В.,
Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області (далі – управління ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління ПФУ, в якому просив: визнати неправомірними дії управління ПФУ щодо відмови у призначенні йому пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком і додаткової пенсії у розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком; зобов’язати управління ПФУ провести перерахунок його пенсії відповідно до вимог статей 49, 50, 54 Закону України від 28 лютого
1991 року № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 796-ХІІ) та частини першої статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі – Закон № 1058-IV) виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком починаючи з 1 вересня 2009 року.
На обґрунтування позовних вимог послався на те, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), інвалідом ІІІ групи у зв’язку з захворюванням, пов’язаним з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком та основної пенсії у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком.
7 липня 2010 року ОСОБА_6 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок цих пенсій відповідно до статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої законодавчими актами.
Листом від 20 липня 2010 року № Т-65 управління ПФУ відмовило йому у перерахунку зазначених пенсій. Позивач вважає таку відмову неправомірною та такою, що порушує його конституційні права на соціальний захист.
Білопільський районний суд Сумської області постановою від
21 жовтня 2010 року позов ОСОБА_6 задовольнив.
Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від
27 квітня 2011 року постанову суду першої інстанції скасував у частині задоволення позову ОСОБА_6 до управління ПФУ про визнання незаконними дій, зобов’язання здійснити перерахунок і виплату державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, згідно зі статтями 49, 50, 54 Закону № 796-ХІІ виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону № 1058-IV, і проведення відповідних виплат за період з 1 по 27 вересня 2009 року. У цій частині позов залишив без розгляду. В іншій частині постанову Білопільського районного суду Сумської області від 21 жовтня 2010 року залишив без змін.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 9 квітня
2013 року ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2011 року залишив без змін.
Ухвалюючи таке рішення, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції щодо обов’язку управління ПФУ здійснювати позивачеві перерахунок та виплату державної та додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до статей 49,50, 54 Закону № 796-ХІІ виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону № 1058-IV, починаючи з 28 вересня 2009 року.
Зазначив, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму. Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія ОСОБА_6 має визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись із урахуванням нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції в частині незазначення кінцевої дати для перерахунку пенсії, управління ПФУ звернулось із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 9 квітня 2013 року та направити справу на новий касаційний розгляд.
На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 20 лютого та 13 березня 2013 року (№№ К/9991/21544/11 та К/9991/52461/11 відповідно), які, на думку управління ПФУ, підтверджують неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Ухвалою від 11 липня 2013 року Вищий адміністративний суд України допустив цю справу до провадження Верховного Суду України з підстави неоднакового застосування частини першої статті 28 Закону № 1058-IV та статей 49, 50, 54 Закону № 796-ХІІ.
Вирішучи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
В ухвалах Вищого адміністративного суду України, які додані на підтвердження наведених у заяві доводів, цей суд, застосовуючи до спірних правовідносин частину першу статті 28 Закону № 1058-IV та статті 50, 54 Закону № 796-ХІІ, дійшов висновку, що судовому захисту підлягає тільки порушене право позивача, а отже, вимоги останнього про зобов’язання провести нарахування та виплату пенсій виходячи з їх розмірів, встановлених Законом № 796-ХІІ на майбутнє, задоволенню не підлягають.
У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції дійшов протилежного висновку, погодившись із рішенням апеляційного суду в частині незазначення кінцевої дати для перерахунку пенсії.
Такий висновок суду касаційної інстанції ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах від 23 квітня
2012 року № 21-239а11 та 19 березня 2013 року № 21-53а13, оскільки з самого визначення поняття “пенсія” випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.
Порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.
Оскільки суд касаційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, то у задоволенні заяви управління ПФУ слід відмовити.
Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в Білопільському районі Сумської області відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кривенко Судді: М.Б. Гусак О.А. Коротких О.В. КривендаВ.Л. Маринченко П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко О.О. ТерлецькийЮ.Г. Тітов