Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» встановлено, шо пенсія – щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім’ї у випадках, визначених цим Законом.
Пенсія може бути призначена у відповідості до кількох законів в залежності від її виду. Таким законами, зокрема, є Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», « Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державну службу» та інших. Кожен закон в свою чергу визначає підстави і умови призначення та виплати пенсії. Однак, інколи виникають переплати пенсії. Що це таке і з яких підстав вона виникає? Спробуємо у вказаному питанні розібратись.
Відповідно до Порядку повернення сум пенсій, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду Украъни №6-4 від 21.03.2003 року переплата пенсії – сума пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій), виплачена з різних причин понад розмір, визначений законодавством.
Різні причини, як стверджує досвід є за звичайною недбалістю і некомпетентністю самих працівникыв територіальних управлінь Пенсійного фонду України, що звичайно зводиться до розпоряджень про утримання переплати, що виникла в зв’язку з перерахунком, програмною помилкою чи індексацією. При цьому отримати від працівника фонду усних пояснень що означають зазначені причини нереально. Трапляються, правда, і зловживання самих пенсіонерів чи органів, в яких вони працюють.
Фактично переплату пенсії виявляє управління з координації та контролю за виплатою пенсій, що належить до структури головних управлінь Пенсійного фонду України і повідомляє компетентний орган Пенсійного фонду, який вже і виносить розпорядження про утримання такої переплати чи звернення до суду.
Які ж правові основи для утримання переплати Пенсійним фондом чи звернення до суду?
Відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім’ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також у зв’язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Як вбачається з даної статті для самостійного утримання чи звернення за стягненням до суду пеереплати пенсії Пенсійному фонду України надано лише дві вичерпні підстави: зловживань з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. Обидві вказані підстави в судовому засіданні підлягають доказуванню у відповідності до норм цивільно-процесуального права.
Слід зазначити, що у відповідності до судової практики територіальні управління Пенсійного фонду України можуть звертатись до суду за стягненням переплати пенсії з фізичної особи лише в порядку цивільного судочинства.
Завданням адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Ч.2 цієї статті передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Критеріями розмежування справи адміністративної юрисдикції від справи цивільної юрисдикції є одночасно: суб’єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.
Ч.2 ст.21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб’єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 №1618-IV (далі – ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині 1 цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження (ч.ч.2, 3 ст.15 ЦПК України).
Ст.50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
За змістом ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV (далі – ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Ч.1 ст.103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII визначено, що суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім’ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
За таких обставин правовідносини, які виникають між сторонами у справі за зверненням управління Пенсійного фонду України з позовом про стягнення коштів за переплату пенсії, свідчать про їх цивільно-правовий характер, враховуючи предмет і підстави позову, що ґрунтується на цивільно-правових нормах.
Позивач бере участь у такій категорії справ не на виконання передбачених законодавством владних повноважень, а з підстав, передбачених положеннями цивільного законодавства. З огляду на норми Цивільного процесуального кодексу України розгляд таких справ має відбуватися за правилами цивільного судочинства.
Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.02.2015 у справі №К/9991/34079/12.
П.1 ч.1 ст.109 КАС України визначений обов’язок судді відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
В той же час в порядку цивільного судочинства єдиною можливістю Пенсійного фонду України повернути переплачені кошти є довести, що ці кошти отримані внаслідок зловживання пенсіонера або страхувальника.
Що стосується звернення до суду фізичної особи за визнанням дій Пенсійного фонду Уркаїни нерпавомірними в разі винесення рішення про утримання переплати пенсії, слід зазначити, що таке звернення відбувається за правилами адміністративного судочинства, а відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Саме тому з таким позовом звертатись необхідно, оскільки тільки в цьому випадку Пенсійний фонд буде відповідати уже перед законом з яких підстав він утримує кошти з пенсіонера.
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
“01” жовтня 2015 р. м. Київ К/800/39003/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Бутенка В.І (доповідач), Олексієнка М.М., Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська (далі – Управління ПФУ) про стягнення заборгованості, –
в с т а н о в и в:
У грудні 2012 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення міжвідомчої комісії з інвентаризації пенсійних справ та особових рахунків і списання сум переплат пенсій та грошової допомоги від 20.11.2012 року №947, зобов’язати відповідача сплатити на його користь незаконно утримані грошові кошти у сумі 1072,01 грн., а також стягнути з відповідача в рахунок моральної шкоди 2000 грн.
Постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 12 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення цих судів і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 27.05.2009 року позивач перебуває на обліку в Управлінні ПФУ як отримувач пенсії за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення НОМЕР_1, а впродовж 2011-2012 років займався підприємницькою діяльністю.
Рішенням Міжвідомчої комісії з інвентаризації пенсійних справ та особових рахунків і списання сум переплат пенсій та грошової допомоги від 20.11.2012 року №947, яке є предметом оскарження, утримано з ОСОБА_4 переплату пенсії в сумі 1072,01 грн., що виникла за період з 09.06.2011 року по 30.11.2012 року у зв’язку з виплатою підвищення до пенсії.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм діючого законодавства.
Колегія суддів не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Зі змісту згаданої норми вбачається, що надміру виплачені суми пенсій стягуються з пенсіонера лише у разі його зловживання правом на пенсію, або у випадку подання страхувальником недостовірних даних.
Відповідачем не доведено, що позивач зловживав правом на пенсію, або, будучи страхувальником, подавав недостовірні дані чи ухилявся від їх подання.
Як установлено судами, ОСОБА_4 повідомляв Управління ПФУ про зайняття підприємницькою діяльністю шляхом подачі звітів.
Таким чином, є неправильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для утримання з позивача надміру виплаченої пенсії.
Однак, позовні вимоги ОСОБА_4 щодо стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки позивачем факт заподіяння йому моральної шкоди не доведений і не надано належних доказів заподіяної шкоди.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове судове рішення.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно і правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції згідно зі статтею 229 КАС України скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про часткове задоволення даного позову .
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 231 КАС України, суд –
п о с т а н о в и в:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 12 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2013 року скасувати і прийняти нову постанову.
Позов ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення від 20.11.2012 року №947 міжвідомчої комісії з інвентаризації пенсійних справ та особових рахунків і списання сум переплат пенсій та грошової допомоги про утримання з пенсії ОСОБА_4 суми переплати пенсійних виплат за період з 9 червня 2011 року по 30 листопада 2012 року в розмірі 1072,01 грн.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська сплатити ОСОБА_4 незаконно утримані грошові кошти в розмірі 1072,01 грн. (одна тисяча сімдесят дві гривні 01 коп.).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
С у д д і: В.І. Бутенко
М.М. Олексієнко
І.В. Штульман