Зміст
- Умови призначення пенсії по втраті годувальника
- Документи для оформлення пенсії по втраті годувальника
- Приклад з судової практики
Пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності передбачених законом умов для її призначення. Найбільше питань виникає при оформленні цього виду пенсій відносно наявності такого права та необхідних документів а також розміру такої пенсії.
Юрист нашої юридичної компанії зможуть Вам допомогти вирішити складні питання при оформленні даного виду пенсії, визначитися з її розміром, представити Ваші інтереси під час подання документі в територіальному управлінні Пенсійного фонду України.
Умови призначення пенсії по втраті годувальника
Відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» пенсія – щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім’ї у випадках, визначених цим Законом.
Пенсійний адвокат
Консультація юриста по пенсії
Відповідно до статті 5 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Пенсія в звязку з втратою годувальника прзначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії за III групою інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, інвалідність яких настала в період проходження строкової військової служби, то пенсія по інвалідності призначається особі незалежно від наявності страхового стажу:
- дітям — незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника;
- батькам і чоловіку (дружині) померлого, які не були на його утриманні, якщо втратили джерело засобів до існування.
Пенсії в разі втрати годувальника сім’ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Закном України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім’ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом – якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім’ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
При цьому такими, що були на повному утриманні годувальника є ті особи, які одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування; члени сім’ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв’язку з втратою годувальника.
Документи для оформлення пенсії по втраті годувальника
Призначення пенсії по втраті годувальника здіснюється на підставі заяви) та доданих документів померлого годувальника:
- Паспорт або інший документ, що засвідчує особу, якій призначається пенсія, місце її проживання та вік;
- Довідка податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного номера як заявнику, так і померлому годувальнику;
Довідка про склад сім’ї померлого годувальника та документи, що підтверджують родинні зв’язки з померлим годувальником; - Свідоцтво органу реєстрації актів громадянського стану про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім;
- Документи про вік померлого годувальника сім’ї (якщо вік не зазначено в свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім);
- Документи, що підтверджують стаж померлого годувальника;
- Довідка про заробіток померлого годувальника
Для обчислення пенсії цивільної пенсії по втраті годувальника враховується заробітна плата за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 (за даними відділу персоніфікованого обліку).
Заробітна плата за період роботи до 01.07.2000 буде враховуватися під час обчислення пенсії за таких умов:
- за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.
- у разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців.
Цивільна пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім’ї – 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім’ї – 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
- Дітям-сиротам пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається в розмірі 50% виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.
- Членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов’язків військової служби (службових обов’язків), або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з’єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абзаці другому статті 30 військового Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), – 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім’ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім’ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім’ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих інвалідів війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.
Сім’ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби (службових обов’язків), або внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням служби, – 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім’ї.
Однак, з призначенням вищезазначених пнсій зазвичай питань не виникає, чого не можна сказати про призначення пенсі в звязку з втратою годувальника – чорнобильця.
Згідно з статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1210 Мінімальний розмір пенсії становить: для непрацездатних членів сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні:
- на одного непрацездатного члена сім’ї – 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника;
- на двох і більше непрацездатних членів сім’ї – 100 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частинами.
Однак, Пенсійний фонд України не завжди бажає самостійно призначати такі пенсії і громадняни змушені звертатись до суду за захистом свого права.
До Міністерства соціальної політики постійно звертаються вдови щодо непризначання їм пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за матеріалами пенсійної справи (померлих інвалідів – ліквідаторів), в яких знаходяться довідки про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження, підтверджені первинними документами.
З метою вирішення зазначеного питання Міністр соціальної політики України П. Розенко листом від 24.12.2015 № 19588/0/14-15/039 звернувся до Голови правління Пенсійного фонду України О. Зарудного з проханням припинити практику витребування у вдів чисельних довідок, які знаходяться в пенсійній справі померлого інваліда – ліквідатора, на підставі яких йому провадилась пенсійна виплата та довести інформацію до структурних підрозділів Пенсійного фонду України.
Приклад з судової практики
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 грудня 2015 року м. Київ К/800/33065/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Білуги С.В.,
суддів Заїки М.М.,
Загороднього А.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області про визнання права на пенсійні виплати,
встановила:
У січні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області про призначення пенсії по втраті годувальника.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 26 березня 2015 року позовні вимоги задоволено. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області призначити з 03.12.2014 ОСОБА_2 пенсію у зв’язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із заробітку її померлого чоловіка – ОСОБА_3, за роботу, пов’язану з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження в 1986-1990 роках, за якою йому призначалась пенсія.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року скасовано постанову Ірпінського міського суду Київської області від 26 березня 2015 року та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області у строк не пізніше десяти днів з дня отримання рішення суду повторно розглянути заяву від 03.12.2014 ОСОБА_3 про призначення пенсії по втраті годувальника та прийняти відповідне рішення чи вчинити відповідні дії за результатами її розгляду. В решті позову відмовити.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_2. подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 07.01.1967, що підтверджується свідоцтвом про одруження. ОСОБА_4 був особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 та був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується вкладкою №163703 до посвідчення. Згідно довідки наданої ІКЖЕП «Ірпінь» зазначено, що позивач проживала разом з чоловіком до дня його смерті і по теперішній час за зазначеною адресою.
Відповідно до експертного висновку №4474-0459 від 27.09.2011 Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України, захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_4, пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Крім того матеріали справи містять маршрутний лист на ім’я ОСОБА_4, в якому місцем виконання робіт зазначено 10.05.1986 с. Копачі, з 26.05.1986 по 30.05.1986, з 18.08.1986 по 20.08.1986, з 24.03.1987 по 31.03.1987 , з 22.07.1986 по 23.07.1987 та з 16.05.1988 по 31.05.1988 – м. Чорнобиль, характер виконаних робіт: перевезення вантажу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. А також довідку, де зазначено розмір посадового окладу ОСОБА_4 за відпрацьовані дні в зоні відчуження за 10.05.1986 в с. Копачі, з 26.05.1986 по 30.05.1986 в м. Чорнобиль.
У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до Управління Пенсійного Фонду України у м. Ірпені Київської області із заявою про призначення їй пенсії по втраті годувальника, у зв’язку зі смертю чоловіка , який мав статус інваліда ЧАЕС та отримував пенсію як ліквідатор.
Управління Пенсійного Фонду України у м. Ірпені Київської області листом №238/б-03 від 09.12.2014 відмовило в призначенні пенсіїОСОБА_2 по втраті годувальника.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачем протиправно не здійснено призначення пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2, як дружині ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про часткове задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено процедуру вирішення питання щодо призначення пенсії, а саме, відмовлено у призначенні пенсії лише на тій підставі, що позивачем подано заяву невстановленої форми, без додаткового повідомлення позивача про необхідність подачі заяви встановленої форми та додаткових документів та надання часу для вчинення цих дій.
Однак, колегія суддів з такими висновками суду погодитись не може з огляду на наступне.
Управління Пенсійного Фонду України у м. Ірпені Київської області відмовило в призначенні пенсії позивачу, з посиланням на відсутність первинних документів для призначення пенсії у пенсійній справі померлого чоловіка.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, – незалежно від тривалості страхового стажу.
Статтею 37 даного Закону визначено, що пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім’ї – 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім’ї – 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі, а саме, на одного непрацездатного члена сім’ї – 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника.
Виходячи зі змісту наведених норм, отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що була призначена померлому годувальнику.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Абзацами 1, 8, 9 пункту 1 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року №523 (чинними на момент смерті годувальника) передбачено, що цей порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків; у разі коли особа пропрацювала в зоні відчуження менше календарного місяця в 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час в одному з неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження.
На момент звернення позивача до Управління Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи регулювався Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210.
Аналогічно із положеннями Порядку № 523, Порядком № 1210 встановлено, що пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування збитків, який визначається згідно з законодавством.
Отже, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області здійснити призначення пенсії ОСОБА_2 у зв’язку з втратою годувальника.
Разом з цим, при прийняті рішення судом першої інстанції не було зазначено розміру пенсії, що належить виплачувати позивачу у зв’язку з втратою годувальника, а саме 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника.
З огляду на викладене та враховуючи, що судом першої інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції та зміну рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зістаттею 223 Кодексу адміністративного судочинства України, рахує за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –
постановила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року – скасувати.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 26 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області про визнання права на пенсійні виплати змінити. Викласти резолютивну частину постанови в наступній редакції:
«Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області призначити з 03.12.2014 ОСОБА_2 пенсію у зв’язку із втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника.»
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді А.Ф. Загородній
М.М. Заїка
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
П О С Т А Н О В А
“29” жовтня 2014 р. м. Київ К/800/22589/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,Смоковича М.І.,Чумаченко Т.А.,
розглянувши у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 222 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України у місті Стаханові Луганської області (далі – УПФ) про визнання протиправними дій пов’язаних з відмовою призначити пенсію, за касаційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на постанову Стахановського міського суду Луганської області від 8 лютого 2013 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року, –
в с т а н о в и в:
У червні 2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5, звернулись до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просили визнати протиправними дії УПФ щодо відмови у призначенні їм пенсії у зв’язку з втратою годувальника та зобов’язати відповідача перерахувати і призначити пенсію у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи із довідки про заробітну плату померлого годувальника в зоні відчуження, виданої ДВАТ «Трест Стахановвуглебуд від 28.04.2006, починаючи з дня виникнення такого права – 01.01.2012.
Свої вимоги мотивують тим, що перебуваючи на обліку в УПФ отримують пенсію у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Годувальник ОСОБА_6 був інвалідом внаслідок ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та отримував заробітну плату, обчислену згідно довідки ДВАТ «Трест Стахановвуглебуд» від 28.04.2006. З набранням чинностіПостанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», УПФ було здійснено перерахунок їх пенсії без врахування довідки про заробітну плату годувальника, що призвело до зменшення її розміру. Вважають, що вказаними діями порушенні їх законні права.
Постановою Стахановського міського суду Луганської області від 8 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просять рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають на обліку в УПФ та отримують пенсію у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Після набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі – Порядок), позивачам було здійснено перерахунок пенсії без врахування довідки про заробітну плату годувальника від 28.04.2006, на підставі якої було обчислено його заробітну плату.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з правомірності відмови УПФ у призначенні позивачам пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи без врахування довідки про заробітну плату годувальника від 28.04.2006.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», чинній на момент виникнення спірних правовідносин, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 11 Порядку встановлено, що розмір пенсії на двох і більше непрацездатних членів сім’ї становить 100 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частинами, а пунктом 9 Порядку визначено формулу для обчислення пенсії у зв’язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, однією зі складових якої є коефіцієнт заробітної плати за роботу в зоні відчуження у 1986 – 1990 роках.
Встановлено, що рішенням Стахановського міського суду від 18.10.2003 було зобов’язано ВАТ «Трест Стахановвуглестрой» здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_6 за період роботи на Чорнобильській АЕС з 23.01.1987 по 15.04.1987 з виданням відповідної довідки.
На виконання вказаного рішення ВАТ «Трест Стахановвуглестрой» видано довідку № 12-73 від 28.04.2006, згідно якої заробітна плата ОСОБА_6 була обчислена з урахуваннм підвищення на 100 % тарифної ставки та премій в розмірі 60 %.
Відповідно до частини другої статті 14, частини першої статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що УПФ відмовляючи позивачам у здійсненні перерахунку та призначенні пенсії у зв’язку з втратою годувальника без врахування довідки № 12-73 від 28.04.2006 про заробітну плату годувальника, діяло неправомірно та всупереч вимогам законодавства.
Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили певні норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 231 КАС України, суд, –
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – задовольнити.
Постанову Стахановського міського суду Луганської області від 8 лютого 2013 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року – скасувати.
Позов задовольнити.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України у місті Стаханові Луганської області щодо відмови у призначенні пенсії у зв’язку з втратою годувальника – протиправними.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у місті Стаханові Луганської області перерахувати і призначити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пенсію у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи із довідки про заробітну плату померлого годувальника в зоні відчуження, виданої ВАТ «Трест Стахановвуглестрой» від 28.04.2006, починаючи з 01.01.2012.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді: