Запровадження такого виду соціального забезпечення як пенсії за вислугу років головним чином пояснюється специфікою відповідної роботи, професії чи посади, які пов’язані з підвищеними фізичними і емоційними навантаженнями і тривале перебування на яких призводить до інтенсивного зношування людського організму, в наслідок чого працівник втрачає свою професійну працездатність до настання віку, необхідного для призначення пенсії за віком. Відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991 р. пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія за вислугу років має призначатися згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. Проте, на даний час такий законодавчий акт не прийнято, тому пенсії призначаються відповідно до норм цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
За окремим переліком мають право на вихід на пенсію на пільгових умовах вчителі, працівники охорони здоров’я та соціального забезпечення. Згідно п. «е» ст. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Таким зокрема є «Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 .
Однак після призначення пенсії за вислугою років згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» практично всі особи продовжують працювати, та в свою чергу роблять перерахунки пенсії кожні 2 роки, однак дані перерахунки мінімально змінюють розмір пенсії. Але при досягненні права для призначення пенсії за віком особа може скористатися своїм правом призначення пенсії за віком з застосування нової середньої при призначенні з наступних підстав.
У частині першій статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв’язку з втратою годувальника.
Частиною третьою статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Законом України «Про пенсійне забезпечення», котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV особа звертається вперше. Крім того, після призначення пенсіі за вислугою років особа продовжувала працювати та сплачувала у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. За таких обставин застосуванням Пенсійним фондом у даному питанні частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV
Але дані дії та неправомірність дій органів Пенсійного фонду може вирішуватися лише в судовому порядку