Відповідно до п. а) та п. б) ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пільгових умовах за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці – за списком № 1 та працівники, зайняті повний робочий день на інших умовах – за списком № 2 лише за умовами атестації робочих місць.
Вищезгадана правова позиція також зазначена у постановах Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року, 25 листопада 2014 року, 17 березня 2015 року.
Таким чином, виходячи з правових позицій Верховного Суду України, без підтвердження проведення атестації робочого місця – тобто доведення факту роботи особи в шкідливих умовах, призначити пенсію відповідно п. а) та п. б) ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» неможливо.
Відповідно до п. 2 та п. 10 порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442)
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обгрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Однак, що робити якщо не здійснювалась атестація робочого місця, але є потреба достроково оформити пенсію ?
Останнім часом спостерігається збільшення цивільних справ, де позивачі намагаються в цивільному процесі встановити факт роботи в шкідливих умовах. Однак по даній категорії справ судова практика не є однаковою.
Так, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовлено Управлінню Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Оріана», третя особа – Управління Пенсійного фонду України в місті Калуші та Калуському районі про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії.
Відповідно до вищезазначеної ухвали, залишено в силі рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2015 року рішення.
Встановлено факт виконання роботи ОСОБА_2 у ВАТ «Оріана» в період з 08 жовтня 1996 року по 31 жовтня 1999 року на посаді слюсаря – ремонтника, зайнятого на ремонті, профілактиці і обслуговуванні технологічного устаткування цеху по виробництву соляної кислоти, яка відноситься до пільгового стажу за Списком № 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.
Зобов’язано ВАТ «Оріана» видати ОСОБА_2 уточнюючу довідку про підтвердження пільгового трудового стажу та характеру його роботи за період з 08 жовтня 1996 року по 31 жовтня 1999 року на посаді слюсаря – ремонтника, зайнятого на ремонті, профілактиці і обслуговуванні технологічного устаткування цеху по виробництву соляної кислоти відповідно до п. 20 Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 квітня 2015 року частково задоволена касаційна скарга позивача та його представника, рішення апеляційного суду Харківської області від 04 грудня 2014 року скасоване, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.
Рішення було скасовано з наступних підстав:
Судами встановлено, що з 01 лютого 1979 року по 15 лютого 1985 року ОСОБА_3 працював у Харківському фізико-технічному інституті АН УРСР на посаді машиніста компресорної установки 6-го розряду зі шкідливими умовами праці (а. с. 14, т. 1).
Із 16 лютого 1985 року ОСОБА_3 переведений на посаду старшого інженера-енергетика на роботу із нормальними умовами праці (а. с. 15, т. 1).
Із 16 липня 1992 року ОСОБА_3 переведений на посаду інженера-технолога зі шкідливими умовами праці (а. с. 17, т. 1).
Із 01 липня 1993 року ОСОБА_3 переведений на посаду інженера- дослідника 2-ї категорії (а. с. 18, т. 1). З 16 травня 1996 року ОСОБА_3 переведений на роботу з нормальними умовами праці.
Наказом від 28 травня 1999 року № 263/ЛС ОСОБА_3 звільнений в порядку переводу з посади інженера-дослідника Харківського фізико-технічного інституту АН УРСР в НТЦ радіаційного приладобудування «Інститут монокристалів» на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що робота із шкідливими і важкими умовами праці дає йому право на пільгову пенсію, для призначення якої він звернувся до відповідача за отриманням довідки на підтвердження пільгового стажу, однак йому у її видачі відмовлено.
Відповідно до ст. 49 КЗпІІ України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
Статтею 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі – Порядок), визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Тобто, уточнююча довідка надається підприємством у разі відсутності в трудовій книжці особи відомостей про стаж роботи, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, яка підтверджує саме спеціальний стаж роботи та її характер, а не право особи на пільгову пенсію. Дана довідка призначена для подальшого її надання особою, що оформлює пенсію, відповідним органам Пенсійного фонду України, які в свою чергу визначають наявність підстав і права особи на пенсію на пільгових умовах.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, – за списком виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.
Згідно зі ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», чинної на момент виникнення спірних правовідносин, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються «Список № 1 производств, цехов, профессий и должностей на подземных работах, на работах с вредными условиями труда и в горячих цехах, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах» і «Список № 2 производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах», затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173.
Пунктом 3 Порядку встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виникнення роботи до 21 серпня 1992 року.
Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позивач працював машиністом компресорної повітряної установки, посада якого не входить до Списку № 1 виробництв, цехів, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на державну пенсію за віком на пільгових умовах і в пільгових розмірах.
У той же час на порушення приписів ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не звернув уваги на те, що згідно з наказом Харківського фізико-технічного інституту АН УРСР від 01 лютого 1979 року № 187/ЛС позивач був призначений на посаду машиніста компресорної установки, яка була зазначена в «Переліку виробництв, робіт, професій, посад і показників зі шкідливими та важними умовами праці» та давала право на отримання пільгової пенсії за Списком № 1 виробництв, цехів, професій і посад, розділ ХХХІІ, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173.
Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що компресорна установка 2Р-3/220, на якій працював позивач, була призначена для перекачки не повітря, а газової суміші, а саме: 70 % азоту, 20 % вуглекислого газу і 10 % елегазу. Про таке зазначав у своєму листі від 15 березня 2012 року № 44-00/01-1180 і сам відповідач (а. с. 68, т. 1).
Разом із тим апеляційний суд не звернув уваги на те, що наказом від 15 липня 1992 року № 1923/ЛС позивач з 16 липня 1992 року був переведений на посаду інженера-технолога Харківського фізико-технічного інституту АН УРСР в підрозділ ІІ-80Ц із шкідливими умовами праці, за Списком ХLІІ «Лабораторії, інститути, установи та організації, лабораторії учбових закладів», посада якого давала право на отримання пільгової пенсії за Списком № 2 виробництв, цехів, професій і посад.
Із довідки ННЦ «Харківський фізико-технічний інститут» від 20 червня 203 року № 1 вбачається, що ОСОБА_3 з 01 липня 1979 року по 15 лютого 1985 року та з 16 липня 1992 року по 28 травня 1999 року працював постійно, повний робочий день і мав додаткову відпустку згідно зі Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці (а. с. 74, т. 1).
З огляду на зазначене, вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позову, на порушення приписів ст. 303 ЦПК Україниапеляційний суд на зазначене уваги не звернув, належної оцінки доводам позивача не дав, не з’ясував, чи звертався позивач до відповідного органу Пенсійного фонду із заявою про нарахування йому пенсії, які визначають наявність підстав і права особи на пенсію на пільгових умовах, якщо так, то який результат розгляду такої заяви та чи не є, за встановлених судом обставин, звернення позивача із зазначеними вимогами передчасним.
Порушення апеляційним судом при розгляді справи норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому ухвалене у справі рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому апеляційному розгляді суду слід звернути увагу на те, що характер та зміст позовних вимог ОСОБА_3 полягав у встановленні факту виконання ним з 01 лютого 1979 року по 16 лютого 1985 року та з 16 липня 1992 року по 28 травня 1999 року роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, який надав би йому право на призначенні пенсії на пільгових умовах, у той час, коли законом для вирішення питання щодо визнання за особою права на призначення пенсії на пільгових умовах встановлено інший порядок. Крім того, суду необхідно перевірити, чи підлягає захисту право позивача в обраний ним спосіб, зокрема, зобов’язання відповідача надати довідку про підтвердження стажу роботи на даному підприємстві з конкретно визначеними відомостями та констатацією факту того, що вона є підставою для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 червня 2015 року було скасовано ухвалу апеляційного суду Київської області від 03 липня 2014 року, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції та було зазначено наступне:
Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що зазначений спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки законодавством визначено інший порядок встановлення факту роботи в шкідливих умовах.
Проте погодитися з такими висновками апеляційного суду не можна з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_3 розпочав свою трудову діяльність 16 грудня 1976 року.
Із трудової книжки позивача (запис № 15) вбачається, що наказом № 20-к від 12 січня 1984 року він переведений на посаду монтажника залізобетонних та сталевих конструкцій третього розряду будівельно-монтажної дільниці № 3 БМУ-5 БЗБК.
Правонаступником БМУ-5 БЗБК є відповідач – ПрАТ «БМУ № 5».
Наказами БЗБК від 02 липня 1984 року та № 186 від 29 січня 1985 року № 27-а ОСОБА_3 присвоєно четвертий і п’ятий розряди монтажника відповідно, що підтверджується посвідченнями НОМЕР_1 та записами у його трудовій книжці за № № 16, 17.
08 квітня 1987 року ОСОБА_3 переведено на посаду майстра транспортно-сировинного цеху.
Як вбачається з довідки ПрАТ «БМУ № 5» від 13 серпня 2013 року № 05/17, запис № 15 у трудовій книжці ОСОБА_3 про переведення на посаду монтажника залізобетонних та сталевих конструкцій третього розряду будівельно-монтажної дільниці № 3 БМУ-5 БЗБК не підтверджено за відсутністю оригіналу наказу. Згідно з особовими рахунком за 1984 рік посада позивача вказана як монтажник. Також відповідно до особових рахунків за 1985, 1986 та 1987 року ОСОБА_3 працював монтажником.
Відповідно до ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, – за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, чоловіки – після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 10 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 , встановлено, що для підтвердження стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (далі – Порядок № 637).
Так, відповідно до п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки, надані підприємствами на підставі первинних документів про характер виконуваної роботи та умов праці, а також зайнятість на протязі повного робочого дня на роботах, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення. У довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ; підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана довідка. Право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах підтверджує підприємство, де набуто відповідний стаж.
Вирішуючи справу, апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст.ст. 212-214, 303, 315 ЦПК України обставини справи встановив неповно, не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин; не врахував, що предметом спору є не підтвердження атестації робочого місця позивача за умовами праці, на що послався суд в оскаржуваній ухвалі, а відсутність наказу про переведення позивача на посаду монтажника залізобетонних та сталевих конструкцій та встановлення зазначеного факту, від якого залежить включення цього періоду роботи до пільгового стажу позивача та дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України.
Враховуючи те, що допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права призвели до постановлення незаконної ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню відповідно до вимог ч.1 ст. 338 ЦПК України з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Таким чином, на сьогоднішній день практика щодо встановлення факту роботи в шкідливих умовах не є однаковою, що потребує від позивачів надзвичайної уваги при складанні відповідних процесуальнів документів та аргументації їх відповідними доказами.