Законодавством України передбачено зарахування до стажу роботи періоди догляду за непрацездатним родичем, дитиною інвалідом віком до 16 років, час догляду за інвалідом 1 групи тільки при наявності висновку медичного закладу.
До такого висновку 31 липня 2019 року по справі No 348/2357/16-а прийшов Конституційний суд, який визнав, що “догляд за недієздатним пенсіонером, незалежно від його віку, при відсутності висновку медичного закладу про потребу в сторонньому догляді, не може бути підставою для зарахування періодів такого нагляду в стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за віком”.
Фабула судового акта. Позивач звернувся до органів ПФУ за призначенням пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (після 60 років). При цьому на момент звернення він не мав необхідного страхового стажу – не менше 15 років, тому просив зарахувати до його страхового стажу період догляду за пенсіонерами.
Управління ПФ відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС, мотивуючи тим, що страховий стаж позивача склав – 9 років 2 місяці 27 днів. Крім цього, позивач не надав документів, що підтверджують його період роботи в зоні відчуження. Період догляду за пенсіонером теж не був зарахований до загального стажу роботи через відсутність медичного висновку про те, що пенсіонер за станом здоров’я потребував догляду.
У своєму рішенні Верховний Суд вказав, що відповідно до пункту “ж” ст. 3 і пункту “є” ст.56 Закону “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи зараховуються періоди догляду не за будь-яким пенсіонером, а за тим, який потребує постійного стороннього догляду.
Потреба в такому догляді має бути підтверджена відповідним висновком медичного закладу.
Увага! Непідтвердження статусу особи з інвалідністю І групи, статусу дитини з особливими потребами або статусу пенсіонера, який за медичним висновком вимагає стороннього догляду, виключає можливість зарахування періоду догляду за ними в стаж роботи.