Прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення необхідну кількість вислуги років.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв’язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом до управління ПФУ про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку йому пенсії в розмірі 90 % від заробітної плати та зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії у розмірі 90 % від заробітної плати з 1 липня 2012 року і здійснити відповідні виплати, а також зобов’язати відповідача проводити в подальшому виплату пенсії у розмірі 90 % від середньомісячного заробітку.
Суди встановили, що ОСОБА_9 перебуває на обліку в управлінні ПФУ, де отримує пенсію, призначену на підставі статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі – Закон № 1789-ХІІ) за вислугу років.
18 листопада 2014 року позивач звернувся до управління ПФУ щодо перерахунку пенсії у зв’язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчим працівникам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі – постанова № 505).
Листом від 1 грудня 2014 року № 522/Ч-01 ОСОБА_9 відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки пенсія обчислюється з середньомісячної заробітної плати станом на 1 липня 2012 року в розмірі 80 % від заробітної плати.
Луцький міськрайонний суд Волинської області постановою від 20 січня 2015 року позов задовольнив: визнав неправомірними дії управління ПФУ щодо відмови ОСОБА_9 у проведенні перерахунку та виплати пенсії за вислугу років виходячи з 90 % від середнього заробітку; зобов’язав управління ПФУ здійснити ОСОБА_9 перерахунок пенсії згідно з довідкою прокуратури Волинської області від 30 січня 2013 року № 18/21 відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції від 11 березня 2002 року) виходячи з розрахунку 90 % від середнього заробітку починаючи з 1 липня 2012 року та здійснити відповідні виплати. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 23 квітня 2015 року апеляційну скаргу управління ПФУ задовольнив частково: постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2015 року скасував та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив частково: визнав дії управління ПФУ щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_9 в розмірі 90 % від суми місячного заробітку відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ протиправними; зобов’язав управління ПФУ провести ОСОБА_9 перерахунок та виплату пенсії починаючи з 11 червня 2014 року з розрахунку 90 % від суми заробітної плати в розмірі, зазначеному в довідці прокуратури Волинської області від 30 січня 2013 року № 18/21, відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ. Позовні вимоги в частині зобов’язання управління ПФУ провести перерахунок та виплату пенсії за період з 1 липня 2012 року по 10 червня 2014 року включно залишив без розгляду.
Апеляційний суд, зокрема, дійшов висновку, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом лише 11 грудня 2014 року та не надав доказів того, що він пропустив строк для звернення до суду з поважних причин, тому з огляду на наведене позовні вимоги в частині виплат за період з 1 липня 2012 року по 10 червня 2014 року включно слід залишити без розгляду.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 травня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_9 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року.
Відповідно до частини другої статті 87 Закону № 1788-XII суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Буквальне тлумачення наведеної норми права дає підстави вважати, що ця норма закону стосується вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ.
Таке ж правило закріплене частиною другою статті 46 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «’Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування », у якій йдеться про те, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, положення наведених норм права регулюють виплату за минулий час уже нарахованих пенсій, однак не виплачених з вини ПФУ.
Водночас згідно з частиною другою статті 99 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 100 КАС адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Отже, спори у справах, пов’язаних з пенсійними виплатами, мають розглядатися у межах звернення до адміністративного суду, тобто в межах шестимісячного строку.
Як установили суди, 18 листопада 2014 року ОСОБА_9 звертався до управління ПФУ з заявою про перерахунок йому пенсії відповідно до вимог законодавства, проте 1 грудня 2014 року відповідач відмовив йому у задоволенні заяви, тому у грудні 2014 року позивач оскаржив вказану відмову управління ПФУ в суді.
Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про застосування до спірних відносин шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною другою статті 99 КАС, оскільки ОСОБА_9 не пропустив строк звернення до суду, що підтверджується матеріалами справи.
Разом з тим при розгляді цієї справи слід застосовувати положення спеціальних норм, а саме Закону № 1789-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
За наведених обставин колегія суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що положення статті 87 Закону № 1788-XII не підлягають застосуванню до заявлених позовних вимог ОСОБА_9, адже приписи цієї норми регулюють виплату за минулий час уже нарахованих пенсій, однак не виплачених з вини ПФУ. Натомість застосуванню підлягає частина вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, оскільки у справі, що розглядається, право позивача на перерахунок пенсії відповідач не визнав, що і стало підставою звернення до суду.
ОСОБА_9 право на підвищення пенсії набув з 1 липня 2012 року, як це визначено у постанові № 505, а звернувся до управління ПФУ з заявою про перерахунок пенсії 18 листопада 2014 року, а отже, у зв’язку з обмеженням терміну виплати нормами спеціального законувиплата має бути здійснена за 12 місяців до дня звернення ОСОБА_9 до органу ПФУ за перерахунком пенсії, а саме з 18 листопада 2013 року.
Такого висновку дійшла Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 01.03.2016 року по справі №161/20170/14-а.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 березня 2016 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого Самсіна І.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., –
розглянувши в порядку письмово провадження справу за позовом ОСОБА_9 до управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області (далі – управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити дії,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом до управління ПФУ про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку йому пенсії в розмірі 90 % від заробітної плати та зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії у розмірі 90 % від заробітної плати з 1 липня 2012 року і здійснити відповідні виплати, а також зобов’язати відповідача проводити в подальшому виплату пенсії у розмірі 90 % від середньомісячного заробітку.
Суди встановили, що ОСОБА_9 перебуває на обліку в управлінні ПФУ, де отримує пенсію, призначену на підставі статті 50-1 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі – Закон № 1789-ХІІ) за вислугу років.
18 листопада 2014 року позивач звернувся до управління ПФУ щодо перерахунку пенсії у зв’язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчим працівникам відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 травня 2012 року № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» (далі – постанова № 505).
Листом від 1 грудня 2014 року № 522/Ч-01 ОСОБА_9 відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки пенсія обчислюється з середньомісячної заробітної плати станом на 1 липня 2012 року в розмірі 80 % від заробітної плати.
Луцький міськрайонний суд Волинської області постановою від 20 січня 2015 року позов задовольнив: визнав неправомірними дії управління ПФУ щодо відмови ОСОБА_9 у проведенні перерахунку та виплати пенсії за вислугу років виходячи з 90 % від середнього заробітку; зобов’язав управління ПФУ здійснити ОСОБА_9 перерахунок пенсії згідно з довідкою прокуратури Волинської області від 30 січня 2013 року № 18/21 відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції від 11 березня 2002 року) виходячи з розрахунку 90 % від середнього заробітку починаючи з 1 липня 2012 року та здійснити відповідні виплати. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 23 квітня 2015 року апеляційну скаргу управління ПФУ задовольнив частково: постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2015 року скасував та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив частково: визнав дії управління ПФУ щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_9 в розмірі 90 % від суми місячного заробітку відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ протиправними; зобов’язав управління ПФУ провести ОСОБА_9 перерахунок та виплату пенсії починаючи з 11 червня 2014 року з розрахунку 90 % від суми заробітної плати в розмірі, зазначеному в довідці прокуратури Волинської області від 30 січня 2013 року № 18/21, відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ. Позовні вимоги в частині зобов’язання управління ПФУ провести перерахунок та виплату пенсії за період з 1 липня 2012 року по 10 червня 2014 року включно залишив без розгляду.
Апеляційний суд, зокрема, дійшов висновку, що суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом лише 11 грудня 2014 року та не надав доказів того, що він пропустив строк для звернення до суду з поважних причин, тому з огляду на наведене позовні вимоги в частині виплат за період з 1 липня 2012 року по 10 червня 2014 року включно слід залишити без розгляду.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 травня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_9 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року.
Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_9 звернувся до Верховного Суду України з заявою про його перегляд з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), посилаючись на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України частини другої статті 87 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» та частини другої статті 99 КАС.
На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 13 травня, 10 квітня, 15 червня 2015 року (справи №№ К/800/20337/15, К/800/16522/15, К/800/26279/15 відповідно).
В ухвалах від 10 квітня та 15 червня 2015 року Вищий адміністративний суд України у подібних правовідносинах погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що орган ПФУ зобов’язаний здійснити перерахунок пенсій та здійснити відповідні виплати особам, які отримують пенсію на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, починаючи з 1 липня 2012 року, тобто без обмеження будь-яким строком.
В ухвалі від 13 травня 2015 року касаційний суд у подібних відносинах погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що особа, яка отримує пенсію на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, не пропустила встановлений законом строк для звернення до адміністративного суду.
Водночас у справі, що розглядається, відмовляючи у відкритті касаційного провадження у справі, касаційний суд погодився з висновками апеляційного суду про те, що перерахунок пенсії позивачу та відшкодування недоплаченої суми пенсії за минулий час підлягає захисту з обмеженням шестимісячним строком звернення до суду, визначеним частиною другою статті 99 КАС.
Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування зазначених вище норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 87 Закону № 1788-XII суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Буквальне тлумачення наведеної норми права дає підстави вважати, що ця норма закону стосується вже нарахованих сум пенсій за минулий час, однак не виплачених з вини ПФУ.
Таке ж правило закріплене частиною другою статті 46 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «’Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування », у якій йдеться про те, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, положення наведених норм права регулюють виплату за минулий час уже нарахованих пенсій, однак не виплачених з вини ПФУ.
Водночас згідно з частиною другою статті 99 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до статті 100 КАС адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Отже, спори у справах, пов’язаних з пенсійними виплатами, мають розглядатися у межах звернення до адміністративного суду, тобто в межах шестимісячного строку.
Як установили суди, 18 листопада 2014 року ОСОБА_9 звертався до управління ПФУ з заявою про перерахунок йому пенсії відповідно до вимог законодавства, проте 1 грудня 2014 року відповідач відмовив йому у задоволенні заяви, тому у грудні 2014 року позивач оскаржив вказану відмову управління ПФУ в суді.
Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про застосування до спірних відносин шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною другою статті 99 КАС, оскільки ОСОБА_9 не пропустив строк звернення до суду, що підтверджується матеріалами справи.
Разом з тим при розгляді цієї справи слід застосовувати положення спеціальних норм, а саме Закону № 1789-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Так, у частині вісімнадцятій статті 50-1 цього Закону передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв’язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
За наведених обставин колегія суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що положення статті 87 Закону № 1788-XII не підлягають застосуванню до заявлених позовних вимог ОСОБА_9, адже приписи цієї норми регулюють виплату за минулий час уже нарахованих пенсій, однак не виплачених з вини ПФУ. Натомість застосуванню підлягає частина вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, оскільки у справі, що розглядається, право позивача на перерахунок пенсії відповідач не визнав, що і стало підставою звернення до суду.
ОСОБА_9 право на підвищення пенсії набув з 1 липня 2012 року, як це визначено у постанові № 505, а звернувся до управління ПФУ з заявою про перерахунок пенсії 18 листопада 2014 року, а отже, у зв’язку з обмеженням терміну виплати нормами спеціального законувиплата має бути здійснена за 12 місяців до дня звернення ОСОБА_9 до органу ПФУ за перерахунком пенсії, а саме з 18 листопада 2013 року.
Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах зазначає, що оскільки висновок судів апеляційної та касаційної інстанцій у справі, що розглядається, не ґрунтується на правильному застосуванні норм права, то вони підлягають скасуванню, а рішення суду першої інстанції – зміні в частині зобов’язання управління ПФУ здійснити ОСОБА_9 відповідні виплати.
Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Заяву ОСОБА_9 задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2015 року скасувати.
Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 січня 2015 року змінити в частині зобов’язання управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області здійснити ОСОБА_9 відповідні виплати пенсії. Зобов’язати зазначене управління здійснити ОСОБА_9 відповідні виплати пенсії з 18 листопада 2013 року. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий І.Л. СамсінСудді: О.Ф. ВолковМ.І. Гриців О.В. КривендаВ.Л. Маринченко П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко О.О. Терлецький