Пенсія за вислугою років медпрацівникам в Україні

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років медичним працівникам призначаються незалежно від віку.

Пенсійний адвокат

Основною умовою для призначення пенсії за вислугу років є наявність спеціального стажу роботи, напрацьованого в закладах і на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років.
Перелік таких посад і закладів затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 4 листопада 1993 року №909 (зі змінами) (далі – Постанова №909).
Зокрема, відповідно до Переліку право на пенсію за вислугу років надано лікарям та середньому медичному персоналу (незалежно від найменування посад) наступних закладів охорони здоров’я:
– лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, установ з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органів Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрів;
– медико-соціальних експертних комісій, бюро судово-медичних експертиз і провізорам, фармацевтам та лаборантам аптек, аптечних кіосків, аптечних магазинів, контрольно-аналітичних лабораторій.
Відповідно до примітки 3 вищезазначеного Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 року, яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ робота за спеціальністю, яка передбачена Переліком, дає право на пенсію за вислугу років. Тому працівники закладів та установ приватної форми власності, якщо такі визначені Переліком, мають право на призначення пенсії за вислугу років.
При призначенні даного виду пенсії допускається підсумовування стажу за періоди роботи працівників у закладах і установах освіти, охорони здоров’я та соціального захисту.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213 збільшено спеціальний стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років медичним працівникам.
При призначенні даного виду пенсії у період:

• з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року необхідно мати – не менше 25 років 6 місяців спеціального стажу;
• з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року – не менше 26 років;
• з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року – не менше 26 років 6 місяців;
• з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року – не менше 27 років;
• з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року – не менше 27 років 6 місяців;
• з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року – не менше 28 років;
• з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року – не менше 28 років 6 місяців;
• з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року – не менше 29 років;
• з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року – не менше 29 років 6 місяців;
• з 1 квітня 2024 року або після цієї дати – не менше 30 років.

Основним документом, що підтверджує спеціальний стаж, як до 1 січня 2004 року, так і після, є трудова книжка. Якщо із записів трудової книжки неможливо зробити відповідний висновок, додатково надається уточнююча довідка закладу (установи). Також при вирішенні цього питання може бути розглянуто інші документи (положення про заклад; структуру, штатні розписи, акредитаційний сертифікат тощо).
В районних управліннях Пенсійного фонду трапляються випадки коли управлінням не визнається пільговий стаж взагалі або частково, в таких випадках необхідно здійснювати вірний правовий аналіз, а за захистом своїх прав звертатися до суду так як в добровільному випадку Пенсійний фонд нічого здійснювати не буде.

Умови праці впливають на розмір заробітної плати, на тривалість робочого часу, відпустки тощо. Наприклад, праця шахтарів, хіміків, металургів і осіб багатьох інших професій пов’язана, як правило, з важкими умовами праці, інколи шкідливими для здоров’я. Відповідно оплата їх праці вища, а тривалість робочого дня менша. Ці особи отримують й інші пільги – додаткові відпустки, безкоштовне харчування тощо. Уся система таких пільг закріплена чинним законодавством про працю. 

    Законодавство передбачає також призначення пенсій за віком на пільгових умовах. Причому чим більший ступінь важкості та шкідливості умов праці, тим нижчий вік виходу на пенсію, менші вимоги до стажу, необхідного для призначення пенсії, вищі розміри пенсій (оскільки вища заробітна плата, з якої сплачено внески до Пенсійного фонду). 

    Зниження віку виходу на пенсію та стажу скорочує період трудової діяльності працівника в несприятливих умовах, а відтак зменшується шкідливий вплив цих умов на його здоров’я.

    Список N 1- це список виробництв, робіт, професій, посад і показників на
підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо
важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає
право на пенсію за віком на пільгових умовах.

1.Питання. Чоловік працював з 14.10.78 р пo 05.12.79 р на виробництві з шкідливими умовами праці за Списком № 1 (про це має відповідну довідку). Звільнений у зв’язку c призовом до армії, де служив з 12.12.79 р по 26.12.81 р Після демобілізації 18.01.82 р його взяли на це ж виробництво, і він пропрацював там до 13.09.83 р Чи зараховуються два роки служби у збройних силах в пільговий стаж пpи оформленні пенсії зі зменшенням пенсійного віку (мається на увазі пільгова пенсія, Список № 1)?

Відповідь:В п. а) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, – за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць – після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

    Законом № 2636 передбачено, що час строкової військової служби зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах ( зокрема і пільгова пенсія за Списком № 1), якщо на момент призову до строкової військової служби чоловік навчався за фахом у ПТУ, працював за професією або ж займав посаду, що передбачає право нa пенсію на пільгових умовах дo набрання чинності Законом про пенсійне забезпечення або нa пенсію за віком нa пільгових умовах дo набрання чинності Законом про пенсійне страхування.  

    Якщо пільговий стаж чоловіка здобутий тільки дo 01.01.92 р, тo пpи визначенні права нa пільгову пенсію застосовують норми ст. 100 Закону про пенсійне забезпечення, згідно з якими особам, які відпрацювали до набрання чинності цього Закону на роботах c важкими і шкідливими умовами праці, передбачених чинним раніше законодавством, пенсії за віком призначаються при дотриманні наступних умов:

     а) особам, які мають на день  введення  в  дію  цього  Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав  право  на  пенсію  на пільгових умовах, пенсії в  розмірах,  передбачених  цим  Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем,  встановлених раніше діючим законодавством;     б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими  і важкими умовами праці,  вік,  необхідний  для  призначення  пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному  стажу  в порядку, передбаченому статтями 13-14  цього  Закону,  виходячи  з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

    При призначенні пільгових пенсій у розмірах та на пільгових умовах військова служба прирівнювалася за вибором заявника до роботи, якапередувала службі в армії або була за нею. Цей порядок застосовувався і в тoм випадку, коли між роботою і армійською службою був період навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах.

    Отже, при наведених обставинах (при документальному підтвердженні) фактичний стаж роботи чоловіка за Списком № 1 склав 1 рік 9 місяців 19 днів, а це означає, що до пільгового стажу можна зарахувати військову служба протягом 1 року 9 місяців 19 днів (час, що не перевищує наявний пільговий стаж). Сумарний пільговий стаж за Списком № 1 складає тільки 3 роки 7 місяців і 4 дні, що становить менше половини мінімально необхідного пільгового стажу. А отже, право на зменшення пенсійного віку відсутнє і пільгова пенсія за Списком № 1 не призначається.

2.Питання. Працівник працював в особливо шкідливих умовах (за Списком № 1) з 21.04.85 р по 27.08.95 р Атестацію не проведено.

Відповідь: В пільговий стаж буде зараховуватися тільки період з 21.04.85 р по 21.08.92 р, що становить 7 р. 4 місяці і дає право на зниження пенсійного віку на 7 років. При проведенні атестації цього робочого місця до 21.08.97 р пільговий стаж становив би 10 років 4 місяці і працівник мав би право на пенсію після досягнення 50 років. Тобто втрачені три роки отримання пенсії з вини підприємства. Отже, якщо працівники працюють із шкідливими умовами, початок цієї роботи припадає на період після 21.08.92 р та атестація робочих місць не проводилась, працівники втрачають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

3. Питання. Працювала 5 років у лікарні лікарем-рентгенологом (Список

№ 1). Мені 47 років і я звільнена з роботи за скороченням чисельності. Чи маю я право на призначення пенсії у зв’язку зі скороченням, ураховуючи те, що я працювала в шкідливих умовах?

Відповідь: Згідно з пп. «а» ч. 1 ст. 13 Закону про пенсійне забезпечення, право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, — за Списком №1: чоловіки — після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них — не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки — після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них — не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи в особливо шкідливих та особливо важких умовах праці, пенсії на пільгових умовах призначаються зі зменшенням пенсійного віку, установленого ст. 12 цього Закону (60 та 55 років). За умови підтвердження пільгового стажу роботи за Списком № 1 протягом 5 років, ви матимете право на призначення пенсії після досягнення віку 48 років 4 місяців.Дострокове призначення пенсії у зв’язку зі звільненням з роботи за скороченням чисельності на підприємстві передбачено в разі, якщо на момент такого звільнення особі залишалося не більше як півтора року до досягнення пенсійного віку, установленого ст. 26 Закону про пенсійне страхування (у вашому випадку це — 58 років 6 місяців).

     Таким чином, право на призначення пенсій визначається нормами Закону України “Про пенсійне забезпечення”, а розміри пенсій обчислюються за нормами статей 27 та 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. 

Не зважаючи на поширеність зазначеної теми, актуальною залишається низка питань, пов’язаних із практичною реалізацією призначення пільгової пенсії за віком для працівників на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2. Хто має право на пільгову пенсію? Який потрібно мати стаж? Які документи потрібно зібрати і куди їх подавати? Що робити, якщо пенсійний фонд відмовив у призначенні пільгової пенсії? На ці та інші питання можна отримати відповіді у цій статті.

Хто має право на пільгову пенсію за списком №2?

Відповідно до п. б)ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи,працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, за результатами атестації робочих місць та при наявності певного віку і стажу після 21.08.92 р.

Так, з 1 квітня 2015 року поетапно зміню ватиметься пенсійний вік для жінок, які виходитимуть на пенсію на пільгових умовах. Для тих, хто матиме право на пенсію за віком по списку №2 пенсійний вік збільшується з 50 до 55 років. Підвищення пільгового пенсійного віку для жінок відбуватиметься поступово, до 2024 року – щороку на шість місяців.Наявний «спеціальний» стаж на роботах за Списком №2 – 10 років, при цьому загальний стаж жінкам – не менше 25 років. Для чоловіків така можливість виникає після досягнення 55 років, при цьому потрібно мати стаж на зазначених роботах 12 років і 6 міс. та при загальному стажі роботи не менше 30 років.Поетапно на шість місяців за рік змінюється загальний стаж роботи для призначення пенсій на пільгових умовах (як для чоловіків так і для жінок). При цьому необхідна тривалість пільгового стажу залишається без змін.

Законодавством гарантовано право на пільгову пенсію і тим особам, які мають не менше половини встановленого спеціального стажу, тобто, для чоловіків – це не менше 6 років і 3 міс., для жінок – 5 років роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2.В такому випадку пільгові пенсії призначаються із зменшення пенсійного віку, який встановлено ст. 12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» (для чол. – 60 р., для жін. – 55 років.) на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи – жінкам.

Розглянемо на прикладі: у чоловіка стаж роботи за Списком №2 становить 7 років 6 міс., право на призначення пільгової пенсії у чоловіка буде після досягнення = 60 років – (7 р.6м./2р.6 м.)=60 р. – 3 р.=57 років.

Що таке Список №2 і як його застосовувати?

Як вже було зазначено, право на пільгову пенсію мають ті особи, виробництва, роботи, професії, посади яких передбачені Списком №2. При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 р. Так, наразі, є декілька редакцій Списку №2, кожен з яких діяв у визначений час, зокрема:

• Список № 2, затверджений Постановою Ради Міністрів СРСР №1173, що діяв з 22 серпня 1956 р. по 26 січня 1996 р.
• Список №2, затверджений Постановою КМ України №10, що діяв з 26 січня 1991 року по 11 березня 1994 р.
• Список №2, затверджений Постановою КМ України №162, що діяв з 11 березня 1994 року по 16 січня 2003 р.
• Список №2, затверджений Постановою КМ України №36, що діє з 16 січня 2003 року і по сьогоднішній день.

Таким чином, залежно від часу роботи, потрібно застосовувати ту чи іншу редакцію Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Які документи необхідні для призначення пільгової пенсії за віком?

Для того, щоб оформити пільгову пенсію за віком необхідно зібрати та подати до органу пенсійного фонду наступні документи:

1. Заяву про призначення пільгової пенсії за віком. Бланк заяви можна отримати безпосередньо в органах пенсійного фонду або ж на їхньому офіційному сайті.
2. Паспорт громадянина України, який у свою чергу засвідчує особу, підтверджує її вік та місце реєстрації
3. Довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру майбутньому пенсіонеру. Якщо особа через свої релігійні переконання відмовилась від прийняття ідентифікаційного номера, потрібно подати копію сторінки паспорта з відміткою про те, що особа має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
4. Документи про стаж. Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (ч. 1 ст. 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»). За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п. 3 Постанови КМ України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» №637 від 12.08.1993 р.).

У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах за Списком №2, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Зокрема, в такій довідці повинно бути зазначено:

• періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу;
• професія або посада; характер виконуваної роботи;
• розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи;
• первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка;
• дані про проведення атестації робочих місць.
• Копії наказу (ів) про атестацію відповідного робочого місця (робочих місць).

Порядок проведення атестації робочих місць затверджено Постановою КМ України «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» №442 від 01.08.1992 р. (надалі – Постанова №442), що набула чинності 21 серпня 1992 р. В першу чергу звертаємо увагу на те, що спеціальний стаж, отриманий до 21 серпня 1992 року не потрібно підтверджувати документами про атестацію робочого місця. Якщо стаж роботи наявний після зазначеної дати застосуванню підлягає вказана Постанова.

Так, відповідно до п. 4 Постанова №442 атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Таким чином перша атестація робочих місць повинна бути проведена не пізніше 21 серпня 1997 року, тобто, 5-ти років з моменту набуття чинності Постанови №442.

Якщо ж атестація була вперше проведена після 21 серпня 1997 р., то до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21 серпня 1992 року, 5-ти річний період роботи на підприємстві, що передує даті видання наказу про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років.Наприклад, перша атестація на підприємстві була проведена 20 вересня 1998 р. В такому випадку при призначенні пільгової пенсії зараховується стаж роботи до 21.08.1992 р, час до введення в дію Постанови про проведення атестації, далі з 20.09.1993 р. і по 20.09.2003 р., при цьому стаж роботи з 21.08.1992 р. по 20.09.1993р. не буде враховуватись, оскільки він не підтверджений результатами атестації.

Гарантійний лист підприємств та організацій про перерахування коштів на рахунок органів Пенсійного фонду України.

Довідку про заробітну плату особи за період страхового стажу до 01 липня 2000 р. Починаючи з 01 липня 2000 р. індивідуальні відомості про застраховану особу надаються відділом персоніфікованого обліку. Якщо підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об’єднань не можуть служити документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Документи про місце проживання (реєстрації) особи. Це може бути паспорт, в якому містяться відомості про реєстрацію особи, а також Довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземні громадяни та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (реєстрації).

Зверніть увагу, що документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, засвідчених у нотаріальному порядку або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

При цьому документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі, якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, подається копія з неї, засвідчена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Хто і коли може звернутись з заявою про призначення пільгової пенсії за віком згідно Списку №2.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим – до органів пенсійного фонду за місцем проживання заявника. За бажанням працююча особа може особисто подати заяву про призначення пенсії за місцем проживання (реєстрації), що і частіше відбувається на практиці зважаючи на наступне.

Особливістю пільгової пенсії за віком за Списком №2 є те, що така пенсія на сьогоднішній день виплачується за рахунок коштів роботодавця майбутнього пенсіонера і здійснюється до досягнення останнім пенсійного віку, передбаченого ст. 12 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» (для чол. – 60 р., для жін. – 55 років). Звичайно, що більшість, якщо не всі роботодавці, не бажають додатково оплачувати працівникам пенсію, а тому намагаються будь-якими способами ухилитись від таких обов’язків.

На практиці непоодинокі випадки, коли особа звертається до свого роботодавця з проханням надати необхідні для призначення пільгової пенсії документи, та у роботодавців одразу ж дивним чином зникають всі потрібні документи. Говорити ж про подання заяви про призначення пільгової пенсії через посадову особу такого роботодавця взагалі не приходиться. Що ж роботи в такому випадку?

По-перше, необхідно у письмовій формі звернутись до роботодавця з вимогою надати необхідні документи для призначення пільгової пенсії, зокрема, уточнюючі довідки, копії наказів про проведення атестації робочих місць і т.д.

По-друге, органи пенсійного фонду наділені повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Тому, якщо письмове звернення до підприємства з метою отримання документів для призначення пільгової пенсії не принесло жодних результатів, радимо звернутись до органу пенсійного фонду з проханням направити інформаційний запит вашому підприємству вже від імені пенсійного фонду, оскільки органи пенсійного фонду зобов’язані надавати допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.

Більше того, законодавством передбачено, що підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

За результатами проведених вищевказаних дій наступним кроком є подання всіх зібраних документів до відповідного органу. Призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України. Згідно ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. Пенсії призначаються з дня звернення за пенсією або з дня з дня досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення такого пенсійного віку.

Частиною 2 ст. 7 Закону передбачено, що при цьому пенсії за віком призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» пільгова пенсія за віком призначається довічно, незалежно від стану здоров’я.

   Документи про призначення пенсій розглядаються органами пенсійного фонду не пізніше 10 днів з дня їх надходження. Повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Що ж робити, якщо органи пенсійного фонду прийняли рішення про відмову у призначенні пенсії?

Відповідно до ч .1 ст. 104 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» скаргу на рішення органу, який призначає пенсії, може бути подано до районної (міської) Ради народних депутатів або до районного (міського) народного суду.

Таким чином, отримавши рішення пенсійного фонду про відмову у призначенні пенсії, потрібно одразу ж приступити до підготовки позовної заяви, інших необхідних документів та звертатись до суду з метою захисту своїх прав та інтересів. Якщо ж відчуваєте, що самостійно судовий процес вам не осилити, краще зверніться за допомогою до професійних юристів. Зокрема юристи ЮК «Юридичні партнери» після здійснення детального аналізу вашої документації розроблять найвигіднішу для вас правову позицію захисту ваших прав, підготують позовну заяву та інші процесуальні документи та професійно представлять ваші інтереси в суді.

Часті питання про призначення пенсії за Списком № 1 і за Списком № 2

❓ В якому віці громадянин має право на призначення пенсії, маючи 4 роки роботи за Списком № 1 і за Списком № 2 – 9 років?

Ч. 1 ст. 13 Закону України про пенсійне забезпечення, пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 призначаються при сукупності двох умов:

• при досягненні певного віку – чоловіками 50 років, жінками – 45 років;
• при наявності стажу роботи в особливо шкідливих й особливо важких умовах праці із зайнятістю повний робочий день. Для чоловіків – 10 років (або з пропорційним зниженням пенсійного віку на 1 рік за кожний рік такої роботи при наявності не менше половини необхідного пільгового стажу – 5 років), для жінок – 7 років 6 місяців (або з пропорційним зниженням пенсійного віку на 1 рік 4 місяці за кожен рік такої роботи при наявності не менше половини необхідного пільгового стажу – не менше 3 років 9 місяців).

За Списком № 2 пенсії за віком на пільгових умовах призначаються:

• при досягненні чоловіками 55 років, жінками – 50 років;
• при наявності стажу роботи в особливо шкідливих й особливо важких умовах праці із зайнятістю повний робочий день. Для чоловіків – 12 років 6 місяців (або з пропорційним зниженням пенсійного віку на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи – 6 років 3 місяці), для жінок – 10 років (або з пропорційним зниженням пенсійного віку на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи при наявності не менше половини необхідного пільгового стажу – 5 років).

Частиною 6 ст. 56 і ст. 55 Закону про пенсійне забезпечення передбачено, що при призначенні пенсії на пільгових умовах і пенсій за вислугу років проводиться взаємний залік періодів роботи, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.

Робота за Списком № 1 є більш пільговою, тому чотири роки роботи за Списком № 1 будуть зараховані до пільгового стажу за Списком № 2. Отже, пільговий стаж за Списком № 2 складе 13 років і чоловік буде мати право на пенсію при досягненні 55-річного віку.

Пільговий стаж повинен бути підтверджений за весь період роботи довідкою підприємства, після 21.08.1992 – наказом про атестацію робочого місця відповідно до законодавства.

❓ При наявності 5 років роботи в шкідливих умовах праці, чи має право чоловік на зниження пенсійного віку за Списком № 2?

П’ять років роботи в шкідливих та важких умовах праці повний робочий день, згідно із законодавством України, не дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Згідно з ч.1 ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основною умовою виходу на пенсію за Списком № 2 для чоловіків є наявність стажу роботи в шкідливих та важких умовах праці – 12 років 6 місяців (або не менше половини часу, а це 6 років 3 місяці).

❓ Чи буде зарахована робота маляром на роботах з нитрокрасками, нітролаками з 25.05.88 по 16.06.92 до пільгового стажу за Списком № 2?

Клас небезпеки лакофарбового матеріалу встановлюється за класом небезпеки найбільш токсичного компонента, що входить до його складу.

Порядком № 383 передбачено, що дана професія по класу небезпеки в цей період роботи включена до Списку № 2 (розділ ХХХІІІ) і дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Для оформлення пенсії необхідно мати запис в трудовій книжці. У разі відсутності відомостей в трудовій книжці, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу слід надати довідку підприємства (або правонаступника).

У довідці має бути зазначено: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана така довідка.

Зміст

• Умови призначення пенсії по втраті годувальника
• Документи для оформлення пенсії по втраті годувальника
• Приклад з судової практики

Пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності передбачених законом умов для її призначення. Найбільше питань виникає при оформленні цього виду пенсій відносно наявності такого права та необхідних документів а також розміру такої пенсії.

Юрист нашої юридичної компанії зможуть Вам допомогти вирішити складні питання при оформленні даного виду пенсії, визначитися з її розміром, представити Ваші інтереси під час подання документі в територіальному управлінні Пенсійного фонду України.

Умови призначення пенсії по втраті годувальника

Відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» пенсія – щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім’ї у випадках, визначених цим Законом.

Пенсійний адвокат

Консультація юриста по пенсії

Відповідно до статті 5 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Пенсія в звязку з втратою годувальника прзначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії за III групою інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, інвалідність яких настала в період проходження строкової військової служби, то пенсія по інвалідності призначається особі незалежно від наявності страхового стажу:

• дітям — незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника;
• батькам і чоловіку (дружині) померлого, які не були на його утриманні, якщо втратили джерело засобів до існування.

Пенсії в разі втрати годувальника сім’ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Закном України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім’ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом – якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім’ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

При цьому такими, що були на повному утриманні годувальника є ті особи, які одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування; члени сім’ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв’язку з втратою годувальника.

Документи для оформлення пенсії по втраті годувальника

Призначення пенсії по втраті годувальника здіснюється на підставі заяви) та доданих документів померлого годувальника:

• Паспорт або інший документ, що засвідчує особу, якій призначається пенсія, місце її проживання та вік;
• Довідка податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного номера як заявнику, так і померлому годувальнику;
  Довідка про склад сім’ї померлого годувальника та документи, що підтверджують родинні зв’язки з померлим годувальником;
• Свідоцтво органу реєстрації актів громадянського стану про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім;
• Документи про вік померлого годувальника сім’ї (якщо вік не зазначено в свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім);
• Документи, що підтверджують стаж померлого годувальника;
• Довідка про заробіток померлого годувальника

Для обчислення пенсії цивільної пенсії по втраті годувальника враховується заробітна плата за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 (за даними відділу персоніфікованого обліку).

Заробітна плата за період роботи до 01.07.2000 буде враховуватися під час обчислення пенсії за таких умов:

• за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.
• у разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців.

Цивільна пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім’ї – 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім’ї – 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

• Дітям-сиротам пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається в розмірі 50% виходячи з розміру пенсії за віком кожного з батьків.
• Членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов’язків військової служби (службових обов’язків), або внаслідок захворювання, пов’язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з’єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абзаці другому статті 30 військового Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), – 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сім’ї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сім’ї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сім’ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих інвалідів війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.

Сім’ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби (службових обов’язків), або внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням служби, – 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім’ї.

Однак, з призначенням вищезазначених пнсій зазвичай питань не виникає, чого не можна сказати про призначення пенсі в звязку з втратою годувальника – чорнобильця.

Згідно з статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1210 Мінімальний розмір пенсії становить: для непрацездатних членів сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні:

• на одного непрацездатного члена сім’ї – 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника;
• на двох і більше непрацездатних членів сім’ї – 100 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частинами.

Однак, Пенсійний фонд України не завжди бажає самостійно призначати такі пенсії і громадняни змушені звертатись до суду за захистом свого права.
До Міністерства соціальної політики постійно звертаються вдови щодо непризначання їм пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за матеріалами пенсійної справи (померлих інвалідів – ліквідаторів), в яких знаходяться довідки про заробітну плату, одержану за роботу в зоні відчуження, підтверджені первинними документами.

З метою вирішення зазначеного питання Міністр соціальної політики України П. Розенко листом від 24.12.2015 № 19588/0/14-15/039 звернувся до Голови правління Пенсійного фонду України О. Зарудного з проханням припинити практику витребування у вдів чисельних довідок, які знаходяться в пенсійній справі померлого інваліда – ліквідатора, на підставі яких йому провадилась пенсійна виплата та довести інформацію до структурних підрозділів Пенсійного фонду України.

Приклад з судової практики

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 грудня 2015 року м. Київ К/800/33065/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,
суддів Заїки М.М.,
Загороднього А.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області про визнання права на пенсійні виплати,
встановила:
У січні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області про призначення пенсії по втраті годувальника.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 26 березня 2015 року позовні вимоги задоволено. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області призначити з 03.12.2014 ОСОБА_2 пенсію у зв’язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із заробітку її померлого чоловіка – ОСОБА_3, за роботу, пов’язану з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в зоні відчуження в 1986-1990 роках, за якою йому призначалась пенсія.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року скасовано постанову Ірпінського міського суду Київської області від 26 березня 2015 року та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області у строк не пізніше десяти днів з дня отримання рішення суду повторно розглянути заяву від 03.12.2014 ОСОБА_3 про призначення пенсії по втраті годувальника та прийняти відповідне рішення чи вчинити відповідні дії за результатами її розгляду. В решті позову відмовити.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_2. подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 07.01.1967, що підтверджується свідоцтвом про одруження. ОСОБА_4 був особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 та був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується вкладкою №163703 до посвідчення. Згідно довідки наданої ІКЖЕП «Ірпінь» зазначено, що позивач проживала разом з чоловіком до дня його смерті і по теперішній час за зазначеною адресою.
Відповідно до експертного висновку №4474-0459 від 27.09.2011 Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України, захворювання, яке призвело до смерті ОСОБА_4, пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Крім того матеріали справи містять маршрутний лист на ім’я ОСОБА_4, в якому місцем виконання робіт зазначено 10.05.1986 с. Копачі, з 26.05.1986 по 30.05.1986, з 18.08.1986 по 20.08.1986, з 24.03.1987 по 31.03.1987 , з 22.07.1986 по 23.07.1987 та з 16.05.1988 по 31.05.1988 – м. Чорнобиль, характер виконаних робіт: перевезення вантажу по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. А також довідку, де зазначено розмір посадового окладу ОСОБА_4 за відпрацьовані дні в зоні відчуження за 10.05.1986 в с. Копачі, з 26.05.1986 по 30.05.1986 в м. Чорнобиль.
У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до Управління Пенсійного Фонду України у м. Ірпені Київської області із заявою про призначення їй пенсії по втраті годувальника, у зв’язку зі смертю чоловіка , який мав статус інваліда ЧАЕС та отримував пенсію як ліквідатор.
Управління Пенсійного Фонду України у м. Ірпені Київської області листом №238/б-03 від 09.12.2014 відмовило в призначенні пенсіїОСОБА_2 по втраті годувальника.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачем протиправно не здійснено призначення пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2, як дружині ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи рішення про часткове задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено процедуру вирішення питання щодо призначення пенсії, а саме, відмовлено у призначенні пенсії лише на тій підставі, що позивачем подано заяву невстановленої форми, без додаткового повідомлення позивача про необхідність подачі заяви встановленої форми та додаткових документів та надання часу для вчинення цих дій.
Однак, колегія суддів з такими висновками суду погодитись не може з огляду на наступне.
Управління Пенсійного Фонду України у м. Ірпені Київської області відмовило в призначенні пенсії позивачу, з посиланням на відсутність первинних документів для призначення пенсії у пенсійній справі померлого чоловіка.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, – незалежно від тривалості страхового стажу.
Статтею 37 даного Закону визначено, що пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім’ї – 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім’ї – 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлено, що пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі, а саме, на одного непрацездатного члена сім’ї – 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника.
Виходячи зі змісту наведених норм, отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника безпосередньо залежить від виду та розміру пенсійного забезпечення, що була призначена померлому годувальнику.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Абзацами 1, 8, 9 пункту 1 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року №523 (чинними на момент смерті годувальника) передбачено, що цей порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків; у разі коли особа пропрацювала в зоні відчуження менше календарного місяця в 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час в одному з неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження.
На момент звернення позивача до Управління Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи регулювався Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210.
Аналогічно із положеннями Порядку № 523, Порядком № 1210 встановлено, що пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування збитків, який визначається згідно з законодавством.
Отже, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про зобов’язання Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області здійснити призначення пенсії ОСОБА_2 у зв’язку з втратою годувальника.
Разом з цим, при прийняті рішення судом першої інстанції не було зазначено розміру пенсії, що належить виплачувати позивачу у зв’язку з втратою годувальника, а саме 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника.
З огляду на викладене та враховуючи, що судом першої інстанції повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, але неправильно застосовані норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду апеляційної інстанції та зміну рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зістаттею 223 Кодексу адміністративного судочинства України, рахує за необхідне скасувати рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –
постановила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року – скасувати.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 26 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області про визнання права на пенсійні виплати змінити. Викласти резолютивну частину постанови в наступній редакції:
«Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у місті Ірпені Київської області призначити з 03.12.2014 ОСОБА_2 пенсію у зв’язку із втратою годувальника відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника.»
Постанова оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Білуга
Судді А.Ф. Загородній
М.М. Заїка

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
П О С Т А Н О В А
“29” жовтня 2014 р. м. Київ К/800/22589/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,Смоковича М.І.,Чумаченко Т.А.,

розглянувши у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 222 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України у місті Стаханові Луганської області (далі – УПФ) про визнання протиправними дій пов’язаних з відмовою призначити пенсію, за касаційною скаргою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на постанову Стахановського міського суду Луганської області від 8 лютого 2013 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року, –
в с т а н о в и в:
У червні 2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5, звернулись до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просили визнати протиправними дії УПФ щодо відмови у призначенні їм пенсії у зв’язку з втратою годувальника та зобов’язати відповідача перерахувати і призначити пенсію у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи із довідки про заробітну плату померлого годувальника в зоні відчуження, виданої ДВАТ «Трест Стахановвуглебуд від 28.04.2006, починаючи з дня виникнення такого права – 01.01.2012.
Свої вимоги мотивують тим, що перебуваючи на обліку в УПФ отримують пенсію у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Годувальник ОСОБА_6 був інвалідом внаслідок ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та отримував заробітну плату, обчислену згідно довідки ДВАТ «Трест Стахановвуглебуд» від 28.04.2006. З набранням чинностіПостанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», УПФ було здійснено перерахунок їх пенсії без врахування довідки про заробітну плату годувальника, що призвело до зменшення її розміру. Вважають, що вказаними діями порушенні їх законні права.
Постановою Стахановського міського суду Луганської області від 8 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просять рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебувають на обліку в УПФ та отримують пенсію у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Після набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі – Порядок), позивачам було здійснено перерахунок пенсії без врахування довідки про заробітну плату годувальника від 28.04.2006, на підставі якої було обчислено його заробітну плату.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з правомірності відмови УПФ у призначенні позивачам пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи без врахування довідки про заробітну плату годувальника від 28.04.2006.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», чинній на момент виникнення спірних правовідносин, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 11 Порядку встановлено, що розмір пенсії на двох і більше непрацездатних членів сім’ї становить 100 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частинами, а пунктом 9 Порядку визначено формулу для обчислення пенсії у зв’язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, однією зі складових якої є коефіцієнт заробітної плати за роботу в зоні відчуження у 1986 – 1990 роках.
Встановлено, що рішенням Стахановського міського суду від 18.10.2003 було зобов’язано ВАТ «Трест Стахановвуглестрой» здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_6 за період роботи на Чорнобильській АЕС з 23.01.1987 по 15.04.1987 з виданням відповідної довідки.
На виконання вказаного рішення ВАТ «Трест Стахановвуглестрой» видано довідку № 12-73 від 28.04.2006, згідно якої заробітна плата ОСОБА_6 була обчислена з урахуваннм підвищення на 100 % тарифної ставки та премій в розмірі 60 %.
Відповідно до частини другої статті 14, частини першої статті 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що УПФ відмовляючи позивачам у здійсненні перерахунку та призначенні пенсії у зв’язку з втратою годувальника без врахування довідки № 12-73 від 28.04.2006 про заробітну плату годувальника, діяло неправомірно та всупереч вимогам законодавства.
Оскільки обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили певні норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 231 КАС України, суд, –
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – задовольнити.
Постанову Стахановського міського суду Луганської області від 8 лютого 2013 року і ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року – скасувати.
Позов задовольнити.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України у місті Стаханові Луганської області щодо відмови у призначенні пенсії у зв’язку з втратою годувальника – протиправними.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у місті Стаханові Луганської області перерахувати і призначити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пенсію у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи із довідки про заробітну плату померлого годувальника в зоні відчуження, виданої ВАТ «Трест Стахановвуглестрой» від 28.04.2006, починаючи з 01.01.2012.
Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді: